Здавалося б, близько весна, зовсім скоро має початися навчання, зустріч з друзями та звичайні будні молодих людей. Але ні… все це перериває одна держава, з якою ваш народ чомусь завжди мав конфлікт. В цій ситуації “братерський народ” показав своє справжнє, криваве обличчя. Вони почали нас ненавидіти, бажати смерті, але чомусь їхні воєнні кажуть своїм родинам по телефону, що вони гірше фашистів, що вони вбивають та ґвалтують жінок та дітей та й ніби як жалкують про це. Відбуваються страшні речі, люди не мають куди бігти, кордони ламаються від дитячих істерик та сліз їхніх матерів. Багато людей поїхало, щоб врятуватися від цього, багато залишилося, бо їм нікуди бігти, вони відрізані від безпечних шляхів евакуації. Але ще стільки ж залишилися, щоб обороняти свій дім, своє місто, свою державу.