Голодомор як плата за свободу

В рамках меморіальних заходів, які Одеська національна наукова бібліотека проводить до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні, 20 листопада у головному читальному залі, відбулася Година науковця «Злочини тоталітарного режиму: Голодомор 1932-1933 рр. в Україні як плата за свободу».
На екрані слайд-шоу з фотодокументами тих часів та світлинами пам’ятників жертвам, перші з яких були споруджені українцями з діаспори у різних куточках світу. В СРСР цей злочин тоталітарного режиму ретельно замовчувався, радянська людина знала все про голодуючих блокадного Ленінграда, але нічого про Голодомор.
До учасників зустрічі, більшість з яких студенти та гімназисти, звернулася генеральний директор ОННБ Ірина Бірюкова:

«Русскій мір»: від концепту «Москва – третій Рим» до рашизму

Що таке коротко і найзагальніше «руській мір»? Чому в перші роки Незалежності ми про нього чули лише зрідка, а в президентство В.Януковича ця ідея стала нав’язливою жуйкою російської пропаганди з мовчазної згоди нашої компрадорської еліти. Про нього безнастанно торочила вірна поширювачка російського ідейного впливу в Україні – УПЦ МП. Які корені цього концепту в ідеології Російської національної ідеї?

Російська національна ідея складалася як усі інші національні ідеї Європи у ХІХ столітті. Вона ґрунтувалася на твердженні про особливість російської душі, особливій місії російської людини у всесвіті. Месіанізм – характеризує усі національні міфи. Поляки твердили про особливе свободолюбство поляка, що бореться за свою і чужу свободу. Українська ідея, висловлена в «Книгах буття» Миколи Костомарова, як статуті Кирило-Мефодіївського товариства 1846 р. – теж виходила з месіанського призначення українського світу, як світу демократії і братерства, що протистоїть тиранії й абсолютизму, що репрезентували російська й польська національні ідеї. Проте і в другому і в третьому випадку маємо до діла з відкритою сутністю національного концепту. І поляки і українці апелювали до іншого, як не до ворожого, а радше союзного світу. Російська ідея будувалася як антитеза західного світу. Як протиставлення світу матеріального і раціонального світові духовному і ірраціональному.

Абвер квартировал в Николаеве и маскировался под артистов

Абвернебенштелле «Юг Украины» был создан в октябре 1941 г. и дислоцировался в Николаеве под видом воинской части с номером полевой почты 26830. АНСТ подчинялся ACT «Украина» и вел контрразведывательную работу на территориях Николаевской, Херсонской, Сталинской, Запорожской, Кировоградской и Одесской областей, а до июля 1942 г. — в Крыму. Руководитель органа и по совместительству руководитель морского реферата корветтен-капитан Хаун.

Основную часть сотрудников АНСТ составляли белоэмигранты члены РОВСа и Национально-Трудового Союза (НТС). Они возглавляли штатные контрразведывательные агентуры, состоящие из 2–3 резидентов, самостоятельно вербовавших агентуру. Помимо этого производилась вербовка в ряды РОВС и НТС.

Український Голокост

Одним з керівників, при якому стався Голодомор, був Сталін. За законами класичного силогізму, Росія несе відповідальність за злочини Сталіна, в тому числі й за Голодомор.  Однак з логікою у нинішніх московських властей не все в порядку. Це змушує ще раз замислитися над корінням та наслідками цього злочину, скерованого на свідоме винищення української нації.
Англійський прем'єр Уїнстон Черчилль у своїх мемуарах пригадує, як 1942 року він якось запитав Сталіна, чи дорого обійшлася колективізація Росії. Сталін, здійнявши обидві руки, відповів, що вона коштувала десять мільйонів людей та забрала десять років, але, на думку Батька всіх народів, була абсолютно необхідною.
Кому? Народові вона була непотрібна. Отже, вона була потрібна владі, уособленням якої був Сталін, режимові комуно-фашистської ідеократії.
Ідеократія – це влада ідеї. Український Голокост – це насамперед ідеологічний злочин, який стався у людських головах задовго до його реального здійснення – ще в середині 19 століття, в Німеччині.