Українська адміністративна машина володіє унікальним «талантом»: будь-яку гостру проблему вона здатна розчинити у розкішно зверстаній концепції, затвердити рішенням сесії чи колегії й благополучно поховати під товстим шаром пилу.
За останні роки державні та муніципальні органи виробили тисячі сторінок стратегій, цільових програм, «дорожніх карт» та планів дій. Деякі навіть за допомогою громадських рад та за міжнародними техніками. Проте якщо зняти з цих документів глянцеві обгортки та гучні презентаційні слайди, з’ясується простий і прикрий факт: більшість із них ніхто й не збирався виконувати. Вони створювалися не задля досягнення змін, а заради самого процесу створення.
