Мне как человеку русско-думающему, а посему неважно украинско-пишущей = лексикон крайне ограничен… Хоча звісно присутнє бажання писати УКРАЇНСЬКОЮ, але моя українська, як на мене, надто вже «газетярська».
Але якщо «респондент»
художник) україномовний, то текст пишеться (майже) легко. Так склалося й у випадку з «Оленою Ксенофонтовою», яка остаточно та беззаперечно перейшла на українську.
Олена – фотографиня, професійна. У її доробку портрети, пейзажі та (навіть) «хроніка» (подій), АЛЕ тут на виставці у галереї «ARTODESSA» представлена архітектура міста. (Знову «АЛЕ») крізь… калюжі (!), тобто «Одеса. У відображенні реальності» авторка фіксує будинки, фрагменти вулиць, подаючи їх бачення як відображення/трансформування у калюжах.