
- Звідки ти? - питає мене в тихому університетському Падерборні турок-таксист.
- З України.
- І куди тепер їдеш?
- Назад, додому.
- В Україну? - перепитує він.
- Так, в Україну.
- Чому? - дивується він.
- Тому що я там живу.
- Але ж там війна! - пояснює він мені, як малій дитині: не ходи в ліс, там вовк.
- І що? (Na, und?)
- Ти що - любиш війну?..