Мені дуже приємно нарешті знову бути разом з вами особисто. Цього року, коли я змогла відвідати деякі з ваших країн, то отримала нагоду на власні очі побачити блискучу роботу, яку ви робите на місцях. Ви несете Європу світові, і я хочу подякувати вам за вашу відданість і тяжку працю в ці важкі часи.
Деякі візити назавжди залишаться в моїй пам'яті . Один з них – моя перша подорож до України, у квітні. Я впевнена, що Матті теж дуже добре її пам'ятає. Коли ми приїхали в Бучу, звідти щойно пішли російські солдати. Там були вишикувані мішки з тілами. Поруч з церквою було знайдено братські могили. Це жахіття я ніколи не забуду. Але коли я повернулася до Києва в червні, а згодом у вересні, я побачила країну, котра прагне відновити попереднє життя. Дороги й мости були відремонтовані. Знову відкрилися магазини й офіси. Це говорить мені про одне: навіть попри те, що російські ракети вкотре падають на міста України, їм не зламати дух українців.