Комунікація між судовою владою та суспільством в Україні є критично важливим питанням, яке виходить за межі піару чи роботи пресслужби. Це питання виживання системи та відновлення довіри до держави в цілому.
Традиційно українська судова система функціонувала як закрита корпорація, що призвело до виникнення двох небезпечних явищ: інформаційного вакууму, коли відсутність пояснень щодо судових рішень дозволяє політикам, активістам або медіа некоректно інтерпретувати їх, та дегуманізації, адже для пересічного українця суддя часто сприймається не як особа, що вершить правосуддя, а як абстрактний (і часто негативний) символ влади.
Судова влада в Україні більше не може дозволити собі розкіш мовчання. В умовах війни, під тиском суспільного запиту на справедливість та в умовах тотальної цифровізації, відсутність сучасних комунікаційних практик прирівнюється до визнання провини.
Що судова система повинна зробити вже сьогодні:
Позбутися «канцеляризму» у комунікаціях. Це звучить легко, але насправді здійснити це вкрай складно. Декілька років тому в судах з'явилися прес-секретарі, однак часто це були люди, близькі до канцелярії судів. Їхня мова була переповнена судовою лексикою, а заробітна плата, відповідно до штатного розпису, більше нагадувала оплату діловода. В деяких судах Півдня цю функцію навіть делегували завгоспам. Журналісти, навіть пенсіонери, відмовляються від таких «копійок». Таким чином, гарна ідея залишилася нереалізованою. Наразі секретаріати суддів зосереджені на моніторингу медіа щодо публікацій, що лише збільшує обсяги паперової роботи.
Кожне резонансне рішення бажано супроводжувати пресрелізом, який роз'яснює «чому це законно» та «чому це справедливо». Якщо логіку вироку не пояснити, її «додумає» суспільство. Судді-спікери намагаються здійснювати відповідні комунікації щодо окремих справ, але це відбувається в режимі додаткового навантаження, тоді як виконання суддівських обов'язків залишається пріоритетним.
Суддя-спікер — це не розкіш, а необхідність. У кожному суді повинна бути особа, здатна спілкуватися з пресою, перед відеокамерою та «перекладати» вироки з юридичної мови на зрозумілу людям. Це не піар, це, скоріше, просвітництво. Але кому це реально потрібно?
В Україні протягом десятиліть домінувала доктрина: «Суддя говорить лише своїми рішеннями». В теорії це звучить шляхетно, але на практиці, в епоху TikTok та інформаційних війн, це перетворилося на загрозу для репутації.
Інформаційний вакуум навколо судового рішення стає ворогом. Коли суд мовчить після оголошення резонансного вироку, цей вакуум миттєво заповнюється емоційними постами у Facebook, коментарями політиків-популістів або, що ще гірше, ворожою пропагандою.
Складні юридичні формулювання («судовими рішеннями встановлено, що в сукупності обставин...») сприймаються людьми як спроба приховати правду. Якщо людина не розуміє, чому прийнято таке рішення, вона автоматично вважає його несправедливим або корупційним. Журналісти, які прагнуть дотримуватися професійних стандартів, також не можуть виконати роль «суддівського піару», адже їхня задача полягає в аналізі дій (або бездіяльності) всіх учасників процесу.
Навіщо це потрібно судам?
Комунікація — це інструмент захисту незалежності судової системи. Суспільну підтримку можна досягти лише тоді, коли суд має високий рівень довіри. У цьому випадку політикам важче тиснути на суддів або впроваджувати популістські реформи. Навіть програшна сторона легше сприймає вердикт, якщо процедура була зрозуміла, а суддя — «людяним» і відкритим.Ми повинні змінити парадигму. Суд як сервіс, а не як каральна вежа. Судова влада не є «священною кастою», а державним інститутом, що надає послуги з відновлення справедливості.
Відкритість до медіа є важливим запобіжником. Журналіст у залі суду — це не завада, а союзник у легітимізації рішень. Чим більше прозорості в процесі, тим менше шансів на маніпуляції ззовні.
Комунікація виконує роль захисту незалежності суду. Цю ідею важко усвідомити навіть самим суддям. Коли суспільство розуміє логіку судових рішень, воно стає на їхній захист. Політикам значно складніше звільнити «незручного» суддю або скоротити фінансування системи, якщо громадяни вважають суд інституцією, що працює на них.
Довіра — це валюта. Судова влада не має армії чи поліції. Єдине, що надає судовим рішенням вагу — це повага суспільства до закону. А повага неможлива без зрозумілості. Меседж для суддів: ваша незалежність закінчується там, де починається нерозуміння ваших рішень суспільством. Якщо хочете отримати довіру — почніть спілкуватися.
Без довіри до суду неможлива перемога у війні за демократію. Суд має стати сервісом, який захищає, а не каральним органом, що мовчить.
Як «заговорити» до народу?
Комунікація — це не поступка активістам, а єдиний спосіб зробити судову владу суб’єктною. Коли народ розуміє суд, він не дозволить політикам його знищити.
Створення зрозумілого контенту в соціальних мережах: інфографіки, короткі пояснення прав громадян, трансляції засідань.
Проведення «Днів відкритого суду» для студентів та школярів - гарний засіб формування довіри змалечку.
Кризовий менеджмент у разі винесення неоднозначного, але законного рішення: роз'яснення повинні з'являтися протягом години, а не через тиждень.
Портал Верховного Суду відкриває можливості для цифрового подолання закритості. На ньому навіть представлена КОМУНІКАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ Вищої ради правосуддя на 2025–2029 роки, оформлена торік. У ній містяться цілі, такі як підвищення на 10% відвідуваності сайту ВРП та його сторінок у соцмережах. Зокрема, рекомендовано суддям та іншим органам у системі правосуддя враховувати положення цієї стратегії для створення єдиних комунікаційних підходів та підвищення довіри до судової влади України. Проте умови комунікацій у різних судах значно відрізняються: наприклад, Печерський суд має найбільше резонансних справ, тоді як Миколаївський районний — страждає від недостатньої кількості суддів.
Виконання Стратегії, згідно з її текстом, покладено на Прес-центр судової влади та прес-офіс Вищої ради правосуддя. Також планується реанімувати інститут суддів-спікерів у судах, завданням яких стане підвищення довіри до судової влади.
Стратегія також передбачає «пропагандистську» складову у висвітленні діяльності судової влади через:
- розповіді про суддів, які демонструють людяність та героїзм (судді на фронті, волонтерство, вироки щодо воєнних злочинів)
- просування світоглядних тем (героїзм, жертовність, лідерство) для створення емоційного зв’язку з суспільством
- прозоре висвітлення реальних умов роботи судів (високе навантаження, недофінансування, брак кадрів) для руйнування стереотипів про судову владу.
Багато з цих ідей судова влада вже намагалася реалізувати, особливо у 2015-2019 роках, проте результати не були переконливими, і в останні роки спостерігається регрес у питаннях комунікації.
Також варто нагадати, що спроба централізувати комунікації ВРП та судової влади через Прес-центр реалізовувалася починаючи з 2017 року, але суттєвого успіху не досягли. Чому ж тоді ці «граблі» не прибрали?
Один професійний медіа-менеджер у штаті суду приносить системі більше користі, ніж ремонт у фойє. Однак таких спеціалістів у українських судах немає, а з огляду на відкриті вакансії прес-офіцерів у бойових бригадах ЗСУ цього очікувати не слід. Суддя-спікер, який вміє і не боїться говорити на камеру, має стати ключовою фігурою, а не формальною позначкою у звіті. Проте чи є бажаючі судді витрачати час на комунікації?
Тема комунікації судів безпосередньо входить до Глави 23 (Кластер 1). ЄС висуває конкретні вимоги до України щодо «прозорості та підзвітності судової влади».
Довіра як вимога: для ЄС українська судова реформа — це не лише зміна законів, а також довіра суспільства до судів. Комунікація є інструментом для вимірювання цієї довіри.
Вимоги Кластера 1 передбачають, що громадяни повинні мати легкий доступ до судових рішень та розуміти, як працює система. Україна регулярно подає звіти (self-screening), де одним із пунктів є розвиток комунікаційних спроможностей держорганів.
Цитую останній звіт Європейської Комісії (Report on Ukraine), що стосується Глави 23 «Юстиція та фундаментальні права» (частина Кластера 1):
1. Прозорість та доступ до правосуддя
ЄС наголошує на необхідності, щоб судова система була не лише незалежною, а й зрозумілою для громадян. Європейська комісія у звітах (Глава 23) зазначає, що корупційні ризики знижуються там, де є максимальна публічність.
Вимога ЄС: Відкритий доступ до судових процесів та рішень. Нова Комунікаційна стратегія ВРП передбачає розвиток порталу «Судова влада України» та сервісів «Електронного суду».
Варто звернути увагу на проблему «закритих засідань» та обмеження доступу до реєстру через воєнний стан. Відповідність Кластеру 1 вимагає поступового повернення до повної відкритості, де це дозволяє безпека.
Рекомендація: забезпечення стабільної роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) є важливим аспектом цифрової комунікації — наскільки зручно громадянам отримувати послуги онлайн.
У звіті зазвичай містяться зауваження щодо обмеження доступу до судових рішень та реєстрів через воєнний стан. ЄС закликає мінімізувати ці обмеження, залишаючи закритими лише ті дані, які насправді загрожують національній безпеці.
Для Кластера 1 важливим є очищення суддівського корпусу (робота ВРП та ВККС). Суди мають активно комунікувати результати дисциплінарних проваджень щодо суддів. Якщо суддя порушив закон, суспільство має бачити, що система самоочищується. Це критично важливо для відновлення довіри.
ВАКС часто наводиться як приклад успішної комунікації. ВАКС активно веде трансляції, публікує зрозумілі дайджести справ. ЄС очікує, що цей досвід «відкритості» буде використано в інших судах України. Судові онлайн-сервіси — це форма безпосередньої цифрової комунікації суду з громадянами.
У межах Кластера 1 ЄС окремо виділяє співпрацю судів із громадськими організаціями. Здатність суду вести цивілізований діалог із критично налаштованим суспільством є найвищим рівнем комунікації. Наявність спільних робочих груп, громадських рад та оперативна реакція на запити антикорупційних організацій свідчать про успішну реалізацію Кластера 1.
Конкретні кроки, які органічно витікають з цього звіту:
- Професіоналізація прес-служб: ЄС наголошує на необхідності, щоб комунікація була професійною, з фахівцями, які розуміють право та медіа-психологію.
- Подолання правового нігілізму: через комунікацію суди мають пояснювати «дух закону», щоб громадяни розуміли логіку рішень, навіть якщо вони їм не подобаються.
- Мова судових рішень: у звітах часто зазначається про складність юридичних текстів. Тренд на «plain language» (просту мову) у судових рішеннях активніше підтримується донорами ЄС в Україні.
До осені, коли буде написано черговий звіт по виконанню Кластера 1 (найважливішого у всіх переговорах з Єврокомісією щодо вступу України), можливо багато чого зробити в напрямку осучаснення комунікацій судової влади з громадянами. А можна — просто імітувати.
М. Головченко.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов'язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту.
Немає коментарів: