У суспільній дискусії про українську корупцію є один фундаментальний системний збій. Ми звикли бачити в ній виключно моральну ваду чиновника. Мовляв, сидить у кабінеті умовний бюрократ, крутить носом і вимагає гроші за підпис на ліцензії чи дозволі. Це зручний, але дуже поверхневий погляд.
Якщо здійснити справжню археологію сенсів і зазирнути з іншого боку барикад — з боку так званого «бізнесу», який ці хабарі заносить, відкривається значно потворніша правда. Коріння української корупції росте не з уседозволеності чиновників, а з хронічної, генетичної неефективності псевдопідприємців.
Корупція в Україні — це не просто кримінал. Це штучна вентиляція легень для бізнес-нездар, які за умов реальної ринкової конкуренції мали б збанкрутувати ще вчора. "Змазка" — якщо хочете.













.jpg)





