Що відбувається по результатах втілення одеської культурної політики?
Чи змінює вона наративи, що кружляють містом край Чорного моря?
У рамках проєкту ODREAM (Одеса долає російський імперський міф), що реалізується за підтримки European Endowment for Democracy, відбулася презентація результатів соціологічного дослідження.
Під час зустрічі було представлено результати глибинного соціологічного дослідження щодо сприйняття процесів деколонізації та російських наративів про Одесу.
Дослідники виявили що практично всі аргументи противників деколонізації ґрунтуються на російських імперських наративах, які 3 десятиліття української незалежності формувалися через міську систему освіти, культурну політику, пам'ятники, державні свята та публічний простір міста. Дуже ганебний факт. Тобто держслужбовці у цій царині в Одесі активно чи не дуже допомогали московському ворогу зберігати колоніальну свідомість серед мешканців. Цей факт звісно ніхто не захоче визнати. Але імперські наративи продовжують домінувати серед "мішпухи".
А стереотипи кремлівської пропаганди, які "зашили" деякі представники одеської діаспори - найманці Кремля, починаючи з Лошака та Гліба Павловського, продовжують спрацьовувати навколо Фонтанів та Приморського бульвару.
У якісному дослідженні брали участь тільки народжені в сучасній Україні респонденти. Але вони "хуюшкіна" толерують, а вкрадену на 100% московську культуру вважають великою. Про це їм розповіли спочатку в одеських школах, в після - в університетських авдиторіях. І зробили це не якісь міфічні створіння, в цілком нормальні українські педагоги.
Ноосфера Одеси взагалі багато слів вклала у міф окремішності. Саме він гарно спрацював як підмурок славного імперського минулого. Ось тому й деімперіалізація триває важкувато, про що ми вже писали. А перейменування топонімів взагалі стало наріжним каменем "очищення". Наголосили захисники "руського миру": що Бабель - святий, та його штатного співробітника кримінального сталінського НКВС "чипати не можна". Ну й знову "пас" до авторів пропаганди біля Кремля.
І не варто дивуватися, що численні одеські депутати й чиновники ведуть майже антиукраїнську політику роками. Вони ж тільки представники народу, який продовжують міфами "годувати". Може з інформаційною та культурно-освітньою політиками в Одесі варто розібратись? Скільки "кукішів" по кишеням, та чому деякі династії культпросвіт робітників десятиліттями "чатують" на посадах керівників комунальних музеїв, театрів, бібліотек?
Немає коментарів: