пʼятниця, 19 квітня 2024 р.

На Одещині відбулась прем'єра документальної вистави про митців та мисткинь, які служать в ЗСУ


Показ вистави у м. Роздільна. Фото Анна Загранична

Впродовж березня та квітня «Лютий театр» презентував документальну виставу «Попіл мрій» в містах Одеса, Чорноморськ та Роздільна.
Донорами історій для вистави стали митці/мисткині, які наразі перебувають у лавах ЗСУ. Герої та героїні – митці різних професій. Фотографія, кіно, драматургія, театральна педагогіка, акторство, режисура – поле їх мистецьких пошуків до 23 лютого 2022 року.

«Будь-яка вистава режисера – це його висловлення, відгук на проблеми, які бентежать його самого. І якщо режисер небайдужий до того, що відбувається у суспільстві, його робота завжди буде резонувати в серцях та думках глядача. Для мене ця вистава дуже особиста... Мені було надзвичайно важливо дати голос моїм друзям, близьким людям, які просто зараз захищають мене своїми життями та здоров’ям», – розповіла режисерка Галина Джикаєва.


Чимало одеситів та мешканців інших міст з цікавістю та чуйністю дивились, а потім рефлексували виставою. Чимало було побажань та очікувань щодо повернення митців з війни та сподівання на продовження їх творчого шляху. Глядачі радили показати цю виставу якомога більшим авдиторіям: «Люди це мають бачити та чути, щоб не бути байдужими», – поділилась одна з глядачок.


Обговорення вистави у м. Чорноморськ. Фото кореспондентів видання “Чорноморськ”

Покази вистав було організовано у сховищах та укриттях з метою безпеки глядачів та акторів театру – і недарма, адже відбувались на тлі звуків сигналу повітряної тривоги, яка нагадувала про контекст, в якому живуть українці вже понад 10 років. У сховище заходили діти, пересічні люди, які не знали про захід. Потім, коли лунав відбій тривоги вони виходили - це все передавало певний настрій та атмосферу реального життя, реальних відчуттів у змішаному “компоті” творчості, документальних текстів, акторського відтворення та рефлексій глядачів.


Глядацька авдиторія складалась з відвідувачів різного віку. Це були студенти, підлітки, люди поважного віку та дорослі. Чимало глядачів залишили позитивні та підтримуючі відгуки: “все дуже сподобалось, звісно ж сумно, що люди втрачають будь-яке «бажання», але це все зрозуміло. Із донорів виділити когось одного складно, всі такі цікаві особистості”...

“Було дуже сумно чути, як у багатьох митців більше нема бажання займатися своєю справою, яку раніше обожнювали. Навіть проста думка викликає в мене біль. Сподіваюся, коли війна закінчиться вони повернуться до своєї творчості, або знайдуть нову мету…”

Глядачів також цікавило: як актори працювали над виставою, як обирали донорів/донорок історій, як опрацьовували матеріал і найцікавіше – як народилась назва вистави «Попіл мрій».

«Під час формування ідеї майбутньої вистави ми назвали проект попередньо "Митці на війні", щоб визначити фокус, на якому зосередиться творче дослідження. В процесі роботи над виставою, під час роботи з текстами, викристалізувалась назва, яка поетично уточнює проблематику вистави. Одна з героїнь, фотографиня, розповідала про фактуру війни і серед іншого говорила про пил та попіл. І водночас говорила про свої мрії. Так народилась назва "Попіл мрій". Вона багатозначна і торкається кожного з глядачів та виконавців, бо в душі нашій у кожного є своє згарище....», – поділилась режисерка вистави Галина Джикаєва.


«Дуже важко бути одночасно і актором і донором, – розповідає про свою роботу один з акторів театру Олег Шевчук, – Причому донором для самого себе. Але це дуже важливий проект! Саме зараз, коли війна ще триває. Тому що саме зараз треба думати про те, які потрібно створити умови для того, щоб після Перемоги митці повернулися до мистецтва. Українського мистецтва».

Напевно «Вистава "Попіл мрій" одна з найсерйозніших і найважчих з усіх вистав Лютого. Мій донор був доволі позитивний, але чітко відчувається масштаб загальної втоми, неабияк лякає тенденція втрат митців, які не повернуться. В тому, мабуть, і полягає важливість цієї вистави, окрім як у фіксації історії та підбурювання глядача до обговорення. Вона у тому, аби мотивувати молоде покоління займатися творчістю, бо велика кількість вже теперішніх митців може і не повернутися», – поділився власною рефлексією актор театру Тимофій Безверхов.

Під час вистави також відбувалась перформативна дія, яка була вбудована в тіло вистави. Перформерка відтворювала за допомогою фарб свої відчуття від почутого та відчутого, переносячи на папір та досліджуючи свій стан в контексті війни, вистави та загального поля взаємодії акторів та глядацької аудиторії.

«Для мене це було викликом. Під час вистави я уособлюю собою митця, розірваного війною П'єро, і виливаю свої відчуття на папір фарбою. Не дивлячись на те, що я малюю все своє життя, але останній рік – практично не малюю. Бо, як і будь-яке мистецтво, малювання це мова. А я стала німою. Мені важко говорити про свої відчуття від війни одній людині, а уж тим паче цілому залу глядачів, та ще й через малюнок. І от тільки на останній виставі я таки змогла трішки відкрити цей крантик. Зараз мені стало ніби трішки легше дихати», – поділилась акторка театру Юлія Мала.

Незабаром «Лютий театр» планує продовжити показ вистави «Попіл мрій» в Одеському регіоні, а в планах – гастролі по Україні. Отже, якщо ви побачите афішу показу документальної вистави про митців на війни, то мерщій на показ. Це вартує уваги.

Донори_ки вистави «Попіл мрій»: 

Олександр Жуган
Емма Солдатова
Ніко Лапунов
Галина Лютікова
Олег Шевчук
Антоніна Романова
Павло Паштет Белянський



У виставі брали участь актори_ки «Лютий театр»:

Анна Шестакова

Богдана Ренк

Олена Савченко-Безверхова

Олег Шевчук

Юлія Бондаренко

Тімофій Безверхов.


Перформативна частина - Юлія Мала

Помічниця режисерки - Катерина Волинська

Технічний супровід - Євген Дворський

Режисерка - Галина Джикаєва


Проєкт відбувся за творчої співпраці ГО «Культпросвіт» та «Лютий театр»
Ганна Шестакова.

Проєкт реалізується за підтримки Імпульс.Трансформація.Платформа, Trust for Mutual Understanding та Movement Research в рамках реалізації спеціальної програми Фонд підтримки проєктів перформативного мистецтва в Україні 2023-2024




Немає коментарів: