четвер, 11 травня 2023 р.

Одеську верхівку влади ніяк не призначають, бо незрозуміло кого

 

Днями ряд активних одеситів почали "хвилюватись" у власних "бульбашках" у соцмережах: чому 2 місяці не призначено голову ОВА? Чому немає прокурора?..

Слушні зауваження. 

З іншого боку до осіб, що було обрано прямим голосуванням одеського народу - депутати, міський голова теж багато запитань. Наприклад, чому такими "черепашими" темпами облаштовуються в місті громадські укриття?

Дорослішання громадянського суспільства має продовжуватись.

Але... одні яскраві представники у війську, інші - на еміграції (вимушеній). Що залишається? Збиратись у великі групи - розучилися... Лякати один одну плітками та "лякалками" з анонімних тг-каналів - найулюбленіша справа.

Але хочеться нагадати всім небайдужим: працюють інституції, а не персони! Особливо при демократичному урядуванні. Але є ще громадські ради при майже всіх інституціях - через них й треба впливати на формування політики. В першу чергу - кадрову. Якщо звернути увагу, як багато вкрай дорослих виконавців "засіло" в різних місцевих владних кабінетах. стає очевидним якого стилю управління ці поважні панове дотримуються. Тому... шановні волонтери - потурбуйте громадських діячів Одеси, щоб активніше вимагали змін у кадрах! Пам'ятаєте, що сталінський режим, як й теперішній путінський "тримається" на кадрах. Чим нижче моральні принципи тих людей хто при посадах, тим легше їми маніпулювати.

Тут і місцевій журналістиці завдання: не сервільним рейтингуванням еліти займатись, а вивченням якостей чиновників, та їх зміни. Щоб не "сіру" мишку призначали завтра на відповідальні посади, а особистість, що себе проявила. 

Все здається елементарно, але з двомільйонного краю немає кого обрати на 2-3 посади. Чи є? Але не з "партизан", бо працювати треба державними інституціями, а не угрупуваннями. Ну а "парашутисти", навіть відомі в Одесі довго не утримуються. 

Сталість інституцій виробляється як гарний сад. Сади на Одещині вміли ще півтораста років тому вирощувати, треба згадувати добрі традиції, добільшовицьких часів.

В.Головченко.



Немає коментарів: