пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

На журналістів «тиснуть», а вони не дотискають.

«Інтер» та «1+1» грають на емоціях, розповідаючи по «тиск» на себе та колег, і разом із іншими телеканали ігнорують перипетії навколо ЦВК.

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 5–11 лютого 2018 року.

«Інтер» намагається знайти «вишкам Бойка» нове обличчя

Юрій Бойко не має жодного стосунку до «вишок Бойка» і взагалі — це «вишки Януковича». Саме таку думку телеканал «Інтер» намагався нав’язати своїм глядачам чотири рази протягом одного тижня. Власне, нічого дивного в цьому немає, адже зв’язку між екс-міністром енергетики та нафтовими вишками не знайшли й у Генпрокуратурі. Але методи та факти, які у своїх сюжетах використовували «Подробности», дають приводи говорити про більше, ніж добропорядне цитування правоохоронців.

Тиждень «вишок НЕ Бойка» «Інтер» розпочав 5 лютого, коли ведуча Катерина Лисенко повідомила: «А вот за миллиардные махинации у нас вполне могут отпустить. По крайней мере под домашний арест. Как, например, Наталью Игнатченко, главу набсовета "Вернум Банка". Ее подозревают в отмывании денег вместе с преступной группировкой Януковича, завладении средствами "Черноморнефтегаза" на сумму более чем три миллиарда гривен!» Усе б нічого, але суд над Ігнатченко відбувся ще 31 січня, за п'ять днів до того, як «Подробности» про це повідомили. Радше за все, «Інтер» згадав про це тепер, аби закласти фундамент для наступних новин.

І вони не змусили себе чекати. 6 лютого анонімна кореспондентка розповіла про брифінг генпрокурора Юрія Луценка: «Непосредственными исполнителями схемы (закупівлі вишок. — MS), кроме Арбузова, по словам генпрокурора, также были топ-менеджеры “Нафтогаза” и “Черноморнефтегаза”. А вот финансовыми схемами преступной группировки Януковича занималась глава и владелица банком Наталья Игнатченко». Журналістка також подала коментарі керівника ГПУ, розповіла про успіхи правоохоронців та їхні сподівання скоро «довести дело до конца» і не забула акцентувати, що «по данным следствия, схему устроил сам Янукович и поручил на то время главе Нацбанка Арбузову». Прізвище Юрія Бойка не лунало в матеріалі жодного разу. Сам брифінг, на основі якого «Інтер» вибудував свій сюжет, відбувся ще 2 лютого.

7 лютого «Подробности» почали діяти прямолінійніше. «В Верховной Раде призывают правоохранителей ускорить расследование дела о так называемых вышках Януковича», — розповідає Катерина Лисенко. Далі цитують народну депутатку «Народного фронту» Тетяну Чорновіл: «Прокуратура підтвердила ті факти, які стали відомі, як журналісту-розслідувачу, ще на початку 2012 року про те, що “вишки Бойка” насправді некоректна назва. Коректна назва “вишки Януковича”».

Тим часом ось що депутатка писала з цього приводу у 2015 році: «“Вишки Бойка” — це не зовсім коректно. Адже Янукович був замовником, а Бойко організатором». «Дзеркало тижня» зазначало, що Янукович контролював схему лише навколо другої вишки, після того як реальний прибуток із тендеру першої став сюрпризом для нього самого.

8 лютого телеканал взагалі не повідомив нової інформації у справі, випустивши своєрідну «підбірку» сюжетів тижня: коментарі Луценка, коментарі Чорновіл та обрамлення до першого матеріалу «циклу» у вигляді кореспондентської розповіді Оксани Григорьєвої про Наталю Ігнатченко: «... Последние годы активно скупала имущество. Дом в селе Романков под Киевом площадью в одну тысячу квадратов. Ещё один дом площадью в 500 квадратов. Несколько квартир в элитных районах столицы и тринадцать автомобилей! Об успешной бизнесвумен неоднократно писали известные издания».

У результаті можемо простежити кілька тенденцій. «Інтер» говорить про справу вишок надто часто, розповідаючи при цьому старі новини або повторюючи вже озвучені цього ж тижня цитати. Телеканал намагається подати якомога більше негативу про «нових» фігурантів схеми, зокрема про майно Наталі Ігнатченко, що має лише іміджевий сенс. Також «Подробности» жодного разу не виокремлюють заяву Луценка про те, що ГПУ не має доказів причетності Бойка до вишок (крім одного документа). Адже це звучало би так, немов НЕпричетність політика є чимось дивним, а не нормальним.

У сумі все виглядає так, що канал намагається провести ребрендинг «вишок Бойка», давши справі «нове» обличчя.

«1+1» та «Інтер» заявляють про тиск і тиснуть самі

8 лютого телеканали «1+1» та «Інтер» розповідали своїм глядачам про тиск на журналістів. Традиційно дуже спірну для телеканалів тему, яка у випадку «ТСН» додаткового ускладнилася ще й особою «ворога ЗМІ» — Національним банком, який на «Плюсах» недолюблюють уже більше року.

«Нацбанк України вступив в дивну фазу відносин із каналом “1+1”: сьогодні стало відомо, що НБУ запросив у “Приватбанку”, де упродовж кількох років співробітники “1+1” мали банківські картки, дані по зарплатню кількох десятків журналістів і топ-менеджерів каналу [...] Для чого чиновникам головного банку країни інформація про зокрема мою зарплату і наскільки це законно», — анонсувала новину ведуча Наталія Мосейчук.

Далі слідує чотирихвилинний сюжет, у якому співробітники телеканалу влаштовують змагання з іронії та теорій змови. «Чому державу в особі Нацбанку цікавлять саме рахунки журналістів? Щоб би менше розказували про злодійкуватих чиновників?» — ведуча Алла Мазур. «Я уже встиг перевести усі свої сотні мільйонів доларів США в офшори і сам сюди переїхав, так що хлопці ви мене не впіймали», — кореспондент Олександр Загородній. «Вузол затягується все більше і більше і, знаєте, я не скажу, що це остання крапля, я скажу, що остання крапля доводить до майданів в цій країні зазвичай», — ведуча Наталія Мосейчук. «Це ж фактично, прояви такого тотального ідіотизму», — Олександр Ткаченко, гендиректор «1+1 Медіа». Експертні відповіді про законність та причини запиту в матеріалі так і не пролунали.

Лише після сюжету ведуча Наталія Мосейчук розповіла про лист, що надійшов «1+1» від НБУ. Нацбанк зазначає, що «виявив низку транзакцій з ознаками правопорушень під час перевірки “Приватбанку”. І запит, який стосувався розкриття інформації щодо персональних рахунків журналістів і ведучих каналу “1+1”, далеко не єдиний». Насправді фінустанову цікавлять близько шести тисяч осіб.

І хоч усе начебто вже зрозуміло, одразу після цього журналісти подають ще п’ять (!) заяв від політиків про тиск на телеканал, хоча два подібних коментарі вже лунали в попередньому сюжеті. У сумі «1+1» відповідає на один короткий лист від Нацбанку тринадцятьма синхронами, більшість із яких не несуть жодної інформації, крім негативних оцінок.

Праві «Плюси» у цій ситуації чи ні, але вони теж порушують правила: здійснюють інформаційний тиск на банк, «користуючись службовим становищем», як заявляла про дії самого НБУ кореспондентка Ольга Кошеленко. Нацбанк теж акцентував на ймовірних спробах маніпуляції в темі.

Зазначимо, що наступного дня, 9 лютого, «1+1» випустив сюжет, у якому чітко пояснив мотивацію НБУ й трішки знизив градус іронії.

«Інтер» 8 лютого розповідав про проблеми в колег — «Холдингу «Вести». «Снова наведались силовики. Работа СМИ блокируется с самого утра, а журналисты не могут попасть в свои кабинеты. Медийщики уже назвали действия правоохранителей — давлением на свободу слова», — заявила ведуча Катерина Лисенко.

Далі в сюжеті розвивають саме цю думку. Кореспондент Олександр Васильченко показує та коментує відео з камер спостереження: «Спецназовцы блокируют выходы, устраняют видеофиксацию, выламывают двери, копаются в личных вещах сотрудников. В одной из комнат находят алкоголь и забирают его с собой». Останні два факти з відео не очевидні.

Олександр Блінов, шеф-редактор «Радіо Вести», закидає в ефір спекуляції: «Ми вже розпізнали, що вони не є, скоріш за все, співробітниками силових підрозділів. Вони не пускають нікого на територію». Коментарів правоохоронців із цього приводу в сюжеті немає, як і інформації про те, як журналісти ідентифікували когось у масках.

Також видання захищали Сергій Томіленко, голова НСЖУ, і Юрій Павленко, депутат «Опоблоку» й член комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики. Останній вдався в сюжеті до залякувань: «Україна може скотитися до авторитаризму, і тоді про свободу слова можна буде говорити лише пошепки».

На боці правоохоронців виступав лише один коментатор — керівник Нацагентства з розшуку та управління активами. Він заявив, що перемовини з власником приміщень тривають уже чотири місяці й за цей час «представники Нацагенства, я наголошую, у “краватках”, а не у бронежилетах, намагались дійти спільної мови щодо передання приміщень в управління».

І хоч «Інтер» загалом пояснив перипетії навколо приміщень «Вестей» (претензії правоохоронців у справі екс-міністра з доходів і зборів Олександра Клименка), телеканал дуже не чітко артикулював кілька речей. Що в липні суд арештував приміщення компанії Клименка «Юнісон груп» у торгівельному центру «Гулівер» (де розташовані «Вести»). Що у вересні це майно передали під управління Нацагентству з розшуку та управління активами. Що ще з жовтня відомо, що «Вести» тепер мають переукласти договір оренди на свої приміщення. Що Нацагентство вже тричі навідувалося для огляду «свого» майна і щоразу їм буцімто протидіяли. Тож справа, принаймні офіційно, перш за все, у просторі, який журналісти займають, а не в тому, що вони там роблять.

Як ми вже зазначали раніше, в тележурналістів чомусь часто виникають труднощі з висвітленням подібних випадків. «1+1» буквально минулого тижня за допомогою схожих маніпуляцій відстоював свого розслідувача, якого чиновник РНБО просив звинуватити в державній зраді. Ніхто не сперечається, що зі свободою слова в Україні є проблеми. Але хіба не в тому суть журналістики, щоб боротися з неправдою за допомогою правди?

Складом ЦВК цікавиться «Опоблок» і... більше ніхто?

На Україну невідворотно насувається голосування за членів ЦВК, а «Опозиційний блок» досі не представлений у поданні Президента. Хоча, очевидно, дуже хоче цього, адже відвідує з подібними вимогами дружні телеканали.

5 лютого ведуча Катерина Лисенко на «Інтері» розповідала, що в «Опоблоці» «требуют от президента сбалансировать состав комиссии и назначить двух кандидатов от политсилы». Співголова партії Борис Колесников робив аналогічні заяви 6 лютого на «Україні». А 9 лютого у студійному інтерв’ю «Сегодня» цей же політик надав розширений коментар: «В ЦИК 15 членов. В парламенте восемь депутатских фракций и групп. Должны быть пропорциональны не только члены оппозиции, но и члены коалиции, две фракции должны быть пропорциональны. Получается по два человека от каждой фракции. Кому-то достанется одно место. Но это уже жребий».

«Опозиціонери» при цьому замовчують три факти. Що доступних місць у ЦВК лише тринадцять, адже повноваження двох членів комісії ще тривають. Що всі фракції та групи Верховної Ради, крім БПП та «Народного фронту», отримали від Президента по одному потенційному місцю у складі ЦВК. Що «Опозиційному блоку» пропонують включити одну їхню кандидатуру до «складу» ЦВК уже зараз (слова Юрія Бойка та Ірини Луценко), але фракція відмовляється це робити, адже хоче отримати два місця. Тож невключення «Опоблоку» до президентського подання суперечить не (лише) «всем принципам демократии, европейским нормам и рекомендациям международных институтов», як заявляли 5 лютого на «Інтері», а й бажанню самого «Опозиційного блоку». Імовірно, має місця звичайна політична гра, коли «опозиціонери» чи то намагаються виторгувати собі побільше місць у складі комісії, чи то свідомо планують у неї не потрапити і створити привід для звинувачень на адресу влади.

Але журналісти не помічають не лише цієї «гри», а й «гри» самого Президента. Зазначення того факту, що гарант подав на 13 місць у ЦВК 14 претендентів протягом тижня, ми не помітили на жодному з телеканалів. А це теоретично може призвести до того, що якась фракція просто не потрапить до комісії. Так само ніхто, крім «Інтера», не акцентував уваги на фракційному поділі претендентів: шість від БПП, три від «Народного фронту», по одному від усіх інших. І ніхто у щоденних новинах не розповідав про персоналії потенційний членів ЦВК. Єдиний випуск, на якому ми це частково помітили, — це підсумковий тижневик ICTV.

Подібна інертність телеканалів із цього приводу відверто дивує. Епопея з перепризначенням складу ЦВК триває з 2014 року, коли у дванадцяти (!) із п'ятнадцяти її членів закінчився термін повноважень. Наразі таких тринадцять. У 2016 році Президент уже подавав свою ініціативу з приводу нового складу комісії, але тоді нічого так і не вдалося, фракції буцімто не були задоволені репрезентативністю пропозиції. Також не варто забувати, що за рік в Україні заплановані президентські та парламентські вибори, тож політикам є куди поспішати.

Завдання ЗМІ наразі полягає в тому, щоби, поки ще не пізно, допомогти суспільству пересвідчитись у чесності кандидатів у члени ЦВК та чесності самого процесу формування комісії. Інакше питання довіри може постати вже не до окремих політиків, а до самих виборів.

Канал «Україна» показав під виглядом новини рекламний ролик


Mediasapiens уже кілька разів писав про те, як «Україна» піарить футбольний клуб Ріната Ахметова «Шахтар». Телеканал анонсує матчі команди, вихваляє майстерність її гравців, розповідає про захват вболівальників. Але 6 лютого «Сегодня» зробив крок у журналістську прірву: майже хвилину прямо у випуску новин, після начитки ведучої, тут транслювали рекламний ролик.

Почалося все з неймовірного інформаційного приводу від Олени Кот: «При поддержке трибун — нас не победить. Донецкий “Шахтер” накануне плей-офф Лиги чемпионов выпустил пронзительный проморолик...»

Далі 46 секунд триває реклама з таким текстом: «Ми віримо в те, в чому сумніваються інші. Ми достатньо зробили, але нам з тобою цього мало. Ми хочемо бути першими, але без тебе нам ніколи не дійти до миру. Все має сенс, коли ми разом. Твій гол дає впевненість та силу, і нездатність перевершити себе. Десятки тисяч голосів звучать в унісон на стадіоні, у суперника немає шансів нас перемогти. Прийди, підтримай нас!» Завершується дійство емблемами команд та зазначенням місця проведення матчу.

Це небезпечний прецедент, адже раніше «Сегодня» хоча б намагалися маскувати піар під журналістику і змушували робити подібні сюжети кореспондентів. Тепер же ЗМІ просто вставило у свій ефір чужий ролик, підвівши до нього начиткою ведучої. Подібна річ може не здивувати, адже йдеться про «Україну», де щодня й так піарять Ріната Ахметова. Але порушення кричуще: уявіть, якби на 5-му каналі у випуску новин 46 секунд транслювали «пронизливий ролик» «Рошен» із закликом «прийти й підтримати»?

Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко — сільські лікарні привели Президента на «1+1» та ICTV.

Володимир Гройсман — паркет прем’єра цього тижня можна було помітити у виконанні «1+1» та «України».

Юрій Бойко — зв’язок між прізвищем політика та словом «вишки» тричі намагався зруйнувати «Інтер».

Олег Ляшко — «головний радикал» поступово став зовсім своїм на «Інтері» й цього тижня додав три місцевих появи до шістьох на каналі «Україна».

Сергій Тарута — традиційне інтерв’ю з політиком традиційно перетворилося на його піар на «Україні».

Арсеній Яценюк — міжнародна ефірна боротьба екс-прем’єра принесла йому дві появи на «Україні» та по одній на ICTV та «1+1».

«Опозиційний блок» — цього тижня «опозиціонери» незбалансовано відвідували телеканали 12 разів: шість «Інтер», чотири «Україну» та два ICTV.

Критика:

НБУ — одного разу Нацбанку дісталося за «тиск» на журналістів від «1+1».

Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 43 сумнівних матеріали. Двадцять один вийшов на «Україні», дванадцять — на «Інтері», шість — на «1+1», чотири — на ICTV.

Детальніше про це читайте в публікації «“Вишки Бойка” стали “вишками Януковича”. Моніторинг теленовин за 5–11 лютого 2018 року».


Немає коментарів: