Як розпізнати та зупинити когнітивні атаки: алгоритм інформаційної стійкості?

Інформаційна війна давно вийшла за межі примітивних фейків чи прямої пропаганди. Сьогодні ворог застосовує складні медіатехнології когнітивного впливу. Наша мета — пояснити, як працюють ці механізми та як сформувати особисту й суспільну профілактику проти штучно спровокованої зневіри.

Сутність когнітивної зброї: куди цілить ворог

Українці воюють не за Зеленського. Вони воюють за національне виживання

Президент США Дональд Трамп у понеділок поновив заклики до зміни керівництва України, оскільки його словесна війна з українським колегою Володимиром Зеленським продовжувала загострюватися. «Я думаю, що настав час, щоб хтось інший велів переговори від імені України», – заявив Трамп у Вашингтоні після критики з боку Зеленського щодо рішення лідера США послабити санкційний тиск на Росію.

Ці останні коментарі з'явилися після нещодавнього звинувачення Трампа в тому, що Зеленський «не хоче припиняти цю війну», та його пропозиції , що Україна повинна отримати нового президента, «який зможе укласти угоду». Багато найвідоміших прихильників Трампа підтримали його жорсткішу позицію щодо українського лідера. «І тому різанина триває.

Хто вони, американські друзі московського диктатора?

В Америці існує два типи прихильників ідеї винятковості. Одні вважають, що США — це унікальна сила добра у світі. Інші ж звинувачують Америку у всіх бідах світу. Їх об’єднує байдужість до неамериканців. Незалежно від того, світлі вони чи темні, лише Америка має здатність впливати на події. «Світла» версія зазнала серйозної дискредитації внаслідок воєн за власним вибором в Іраку, Афганістані та інших регіонах. Тому кількість прихильників «негативної» концепції винятковості зростає. Їхні давні сподівання на перемогу Росії над Україною починають здаватися реальними.

Дослідили як сучасна німецька преса вигодувала своїх же катів

Коли стандарти журналістики замінюються політичною доцільністю, першою гине довіра. А на її руїнах завжди виростають ті, проти кого так запекло боролися. Досвід сучасних німецьких медіа на виборах у східних землях — це готовий підручник про те, як не треба робити пресу, якщо ви не хочете прокинутися в іншій країні.

Казус «санітарного кордону»

Ще кілька років тому в редакціях Мюнхена, Гамбурга та Франкфурта панувала затишна одностайність. Розумні люди в дорогих окулярах вирішили, що найкращий спосіб перемогти правопопулістів з «Альтернативи для Німеччини» (AfD) — це просто побудувати навколо них інформаційну стіну. Оголосити маргіналами, затаврувати та не пускати до пристойного товариства. Цей шляхетний намір отримав гарну назву — «санітарний кордон».
Проте головні редактори забули звіритися з реальністю.

Культура повертає людині відчуття нормальності

Війна намагається перетворити все життя на режим «вижити до завтра». Культура нагадує: життя складається не тільки з тривоги, укриття, втрат і фронтових зведень. Сам майже  4 роки щомісяця відвідував оперу, щоб "підпитати власну кукуху" позитивними емоціями, послухати цікаву музику, насолодитися естетичною картинкою.
Книжка, музика, театр, кіно, виставка, концерт, навіть міська культурна подія повертають людині відчуття: " я все ще живу, а не просто виживаю". Добре, що це все більше співгромадян усвідомлює. Бо не тільки гуманітаркою варто підтримувати українців, які залишаються під ударами ворога в прифронтових селищах та містах. 

Як американський 47-й президент озвучує кремлівські методички

Нове інтерв’ю Дональда Трампа телеканалу Newsmax стало черговою ілюстрацією того, як фундаментальні цінності демократії та міжнародний порядок розчиняються в бізнес-логіці одного американського девелопера.

Аналізувати чергові гучні заяви політика, що претендує на роль головного «dealmaker» планети, — справа вдячна лише для тих, хто полюбляє кулуарні скандали. Проте, якщо відкинути популістську обгортку, у сухому залишку постає тривожна картинка: американському виборцю вкотре під виглядом «глибокої мудрості» та «ринкового прагматизму» згодовують перекладені англійською мовою базові тези кремлівської пропаганди.

Чергова «лялька» в Білому домі: кого і навіщо Трамп посадив у крісло прессекретаря

Кеті Захарія відповідає на кілька запитань 13 жовтня під час брифінгу

Політичне задзеркалля Вашингтона знову пробило чергове дно. Поки Дональд Трамп продовжує дивувати світ своїми хаотичними рішеннями, у пресцентрі Білого дому розігралася справжня трагікомедія. Замість Керолайн Левітт, яка втекла з посади на Fox News, головним рупором адміністрації стала Кеті Захарія. Проте її гучний дебют показав: замість професійного медіафахівця американцям підсунули чергову слухняну іграшку, чия головна чеснота — абсолютна, сліпа лояльність до патрона.

Провал за 15 хвилин: як нова речниця ховалася від журналістів

Перший же офіційний брифінг Захарії, що відбувся 13 жовтня, обернувся публічним посміховиськом і викликав шок навіть серед її колег по Білому дому. Замість повноцінної розмови з пресою, журналісти побачили 15-хвилинне невпевнене зачитання папірців та панічну втечу зі сцени.

Перший засіб від когнитивної зброї - фільтр інформації та...пауза

Війна перейшла у нову фазу.

Когнитивні зусилля почали переважати навіть конвенційні. Так буває, коли на "землі" ворог не може нічого добитися. Тому… вкрай цінним стає навчання цивільних фільтрувати всю інформацію, що надходить з медіа та месенджерів.
Як це робити професійно, розглянемо на експрес-тренінгу у Миколаєві «Фільтруй інформацію – створюй зміни».Наші емоції виманюють на "клік" в мережі. Не забагато втрат?
Будемо осучаснювати навички фільтрувати інформацію з медіа та розрізняти походження наративів. 

Когнітивні троянські коні атакують українців

Сучасна ера «постправди» та гібридних проксі-воєн змушує переосмислити класичні канони національної безпеки. Якщо у XX столітті головною загрозою для демократичних інституцій була зовнішня агресія або класичне шпигунство, то у XXI столітті ключове поле бою перемістилося у когнітивний простір. Найбільш небезпечним симптомом цієї зміни стала інкорпорація радикальних політичних технологів, системних маніпуляторів та медіа-кілерів типу Алекса Брузевітца (у США) або Ксенії Собчак (у пострадянському та європейському контекстах) безпосередньо у тіло демократичного державного апарату.

Синдром «раннього Геббельса»: демонтаж системи через її легалізацію

Бездумний передрук західних ніби інсайдів стає зброєю ворога

Коли в українській стрічці новин черговий раз з’являється гучний заголовок із посиланням на Axios, The New York Times чи впливові німецькомовні видання на кшталт Bild, вітчизняний читач мимоволі напружується. «США погрожують відключити розвідку», «переговори застрягли», «Захід вимагає поступок» — подібні панічні тези за лічені хвилини розлітаються українськими телеграм-каналами та онлайн-медіа. Як вчора, коли пан Т. знову «пасував» любому Vladymiru…

Проте чи замислюємося ми, що саме ховається за таємничим «як повідомляють джерела»? І чому сліпе ретранслювання західних репортажів з перевиборчих мітингів перетворює українську журналістику на бездумний інструмент чужої інформаційної війни?

Політичний паразитизм на втомі: як нардепи грають у «мир» в унісон із Кремлем

У той час як українські громади щодня долають наслідки ворожих обстрілів, витягують на собі забезпечення фронту та тримають тил, у стінах Верховної Ради спостерігається тривожний тренд. Окремі народні депутати України, забувши про свої прямі обов’язки — законотворчість, підтримку армії та захист державних інтересів, — масово кинулися у соцмережі та медіа з вірусними месіджами про «мир за будь-яку ціну», «справедливість для втомлених» і «необхідність компромісів».

Гра на випередження чи капітуляція: кому насправді пасує нардеп Гончаренко

Поки нардепи роз'їхались з Ради чи то на канікули, чи то в округа (іноді в Іспанію), у народу й виконавчої влади купа претензій до законодавчої гілки влади. Здавалося б, за роки повномасштабного протистояння суспільство вже виробило залізобетонний імунітет до гучних заяв, хайпу та раптових «перевзувань» вітчизняних електоральних важковаговиків. Проте серія заяв народного депутата Олексія Гончаренка про те, що Україна нібито «програє війну» і тому необхідно терміново «домовлятися з РФ про все на світі», пробила чергову стелю. Політичний простір України знову штормить. Товариство, колеги по Раді та військові зреагували миттєво й жорстко. Але якщо відкинути перші емоції, цей кейс оголює куди глибші, майже тектонічні протиріччя в українському політикумі та самому соціумі, де під тонким шаром єдності зріють небезпечні нариви.

Пастка під соусом закону: хто й навіщо закладає правові міни під фундамент держави?

Коли ми вступаємо під склепіння судової зали чи намагаємося розібратися у черговій регіональній колізії, виникає стійке відчуття ілюзійності того, що називається верховенством права. Здавалося б, нормативний акт — це чіткий інструмент суспільного договору, де кожна кома має захищати людину, громаду чи державний суверенітет. Натомість українське законодавче поле все більше нагадує хаотично замінований простір, де кожна друга норма суперечить кожній третій, а в прикінцевих положеннях розставлені розтяжки.

Позбавитись журналістів вирішили в Білому домі. Ми десь це бачили?

Білий дім запустив на своєму YouTube-каналі "Trump TV" – цілодобову трансляцію виключно позитивних новин, заяв і виступів президента США Дональда Трампа на тлі безпрецедентної заборони допуску незалежних журналістів до урядових заходів.

Замість традиційного висвітлення подій пулом незалежних журналістів адміністрація президента США запустила проєкт "TRUMP TV: The Essentials Station".

Як зазначається на YouTube-канал Білого дому, на "Trump TV" будуть цілодобово транслювати "найкращі відео та найважливіші моменти" з президентом Трампом без критичних коментарів.

Телефонний терор під різними прапорами: чому межа між «законним колектором» та «офісником» в Україні остаточно зникла

Український медіапростір та соціальні мережі регулярно здригаються від новин про чергові обшуки у «шахрайських кол-центрах» чи гучні скандали навколо дій колекторських агентств. Тепер виявляється офіс генпрокурора "кришував" цей протизаконний бізнес, створював сприятливий бізнес-клімат. Суспільство звикло сприймати ці явища як два абсолютно різних світи: з одного боку — молоді «діджитал-шахраї» з ноутбуками, які виманюють кошти під виглядом банківських служб чи інвестиційних платформ, а з іншого — поважні «колектори», які нібито діють у правовому полі, повертаючи борги.

Проте якщо прибрати юридичні декорації та подивитися на внутрішню механіку обох процесів, стає очевидним: в українських реаліях це дві сторони одного й того ж кримінально-тіньового промислу.

Наріжний камінь Півдня - Миколаївщина зламала хребет кремлівській когнітивній війні

Коли на початку березня 2022 року російські танки вже обходили Миколаїв, а передові загони ворога рвалися до Вознесенська, в кабінетах Кремля вже, мабуть, малювали карти «нової губернії». Їхня когнітивна стратегія була проста: залякати, паралізувати волю панікою після падіння Херсона і взяти Миколаївщину «на переляк». Але бліцкриг застряг у наших чорноземах.

Протягом 15 років «Губернський Тиждень» стверджував: Миколаїв — це залізобетонний наріжний камінь України на Півдні. Весна 2022 року довела цю тезу кров'ю, але не так, як це малюють у телевізійних марафонах. Ця перемога була здобута двома факторами: безпрецедентною народною партизанщиною та специфічним інформаційним імунітетом миколаївців.

За стіною зрежисованої тиші: чому Президент боргує суспільству відкриту розмову

Два з половиною роки без прямої, відкритої пресконференції Президента — це не просто пауза в медійному графіку. Це небезпечний розрив між військово-політичним керівництвом країни та суспільством. Офіс Президента воліє спілкуватися з нацією через тепличні інтерв’ю, монологи у вечірніх відеозверненнях або закриті зустрічі off-the-record для обраних.

Але журналісти — це не опозиція і не охоронці політичних рейтингів. Медіа лише транслятор тих запитань, які щодня лунають на кухнях, у бліндажах і волонтерських штабах. Люди, які роками несуть на собі весь тягар війни, донатять і втрачають близьких, мають право знати чесні відповіді.

Московити лякають українців холодами

Українців лякають важкою зимою. На одному лише Ютьюбі за тиждень сотні коментарів, що сіють зневіру.


Найбільш популярні меседжі — взимку на Україну чекає "неминуча катастрофа", а у проблемах в енергетиці "винна влада України, а не рф".

UA War Infographics.

Анонімні Telegram-канали — це загроза нацбезпеці?

Це справді надзвичайно важлива і гостра тема для нашого суспільства. Анонімні Telegram-канали стали зручнними засобами поширення оперативної інформації. А з нею - фейків. Як слідство - відсутність відповідальності та фактчекінгу, бо  за ними не стоять офіційні редакції, журналісти чи юридичні особи. Власник каналу може опублікувати що завгодно — від фейку до панелатованих даних — і не понесе за це жодної цивільної чи кримінальної відповідальності. І ось вже найбільший рітейлер полишає розміщувати рекламну інформацію у найбільшому ТГ-каналі.

Як карбувались "хороші руські"?

Політична карикатура Олексія Кустовського

 

Днями прослухав між справами байки головреда легендарного "Коммерсанта" А.Васильєва ізраїльським балагурам у подкасті. Про "демонів" на москві майже не згадував, мол що про них....все більше: які тренди та високі стандарти ділової преси ми створили й комуністів однією лівою перемогли.

А сьогодні колега нагадав про роль цієї газети у становленні путінського режиму. Особливо її видавця мажора Яковлева, який "березе" на піку популярності за грубі гроші "спихнув" пропагандистський (ніби капіталізм) листок. Який до слова після 2005 року доклався до знищення української бізнес-преси. Но то вже інша історія.