Відчуття «перенасичення словами» цілком обґрунтоване, супроводжує все більше декларацій як інституцій центральної влади, так і по громадах. Комунікаційні стратегії часто перетворюються на набір стандартних термінів — «прозорість», «залученість», «синергія» — за якими губиться реальний сенс. Коли форма починає домінувати над змістом, стратегія стає не інструментом, а бюрократичним артефактом.
Якщо відкинути «шум», можна виділити кілька напрямків, де справді бракує свіжого, але практичного підходу: відхід від «інформування» до «спільнотворення».
