Продовжуються сесії з напрацювання стратегічного плану розвитку Одеси на найближчі роки різними стейкхолдерами. Наш редактор не міг пропустити "братів підприємців". Особливо коли дізнався, що модерувати зустріч буде старий знайомець - Валерій Пекар.
Про що говорили підприємці та економісти у липні 2025?
По інерції нахвалювали географічні та історичні передумови створення в Одесі логістичного хабу. Зазначили чого не вистачає для створення міжнародного транспортного концентратора. А потім, почали "пеняти" на місцеву університетську освіту.
Мені як флексіанцу* - а це надзвичайно активні гравці, які вільно перемикаються між посадами у державі та приватному секторі, а також в освіті чи науці та громадських організаціях, було чути це вкрай неприємно, але я у дискусію з молодими підприємцями не вступав. Пекар агітував за створення "на зло" освітянам недержавного Одеського університету на гроші діаспорян-одеситів, по типу УКУ. Мені здається, що цей шлях сьогодні вкрай нереалістичний саме через часові виклики.
Підприємництву в Одесі, як й у будь-якому місту не вистачає освічених кадрів. А ще більше - працьовитих людей. Конкурентні переваги країн вільного ринку ще до війни "зманили" величезну кількість активного населення. Бізнесом взагалі можуть ефективно займатись декілька відсотків. А коли вкрай зарегульований ринок, це можуть робити саме гіпер вертляві особи. Таких вже й в Одесі - дефіцит. Москва з Лондоном - "пропилососила". З різними хвилями еміграції вже за часи незалежності такі комунікабельні та вигадливі люди потягнулись хто на північ, хто на захід.
Що залишається місцевим?
Ощадливо відноситись до людських та інших ресурсів міста, комунікувати більше зі світом, проводити заходи з адаптації ветеранів, щоб їх більше поверталось саме в Одесу.
Знову й знову повертались у напрацюваннях на сесії до освітнього кластера, як й культурного. Але мені здається, це від невдоволення їх продуктами, а не від глибокого знання менеджменту невиробничої сфери.
Легенди одеського бізнесу було сформовано не продюсерами видовищ, а бараночникми й борошно робами, пивоварами та рибо-вино-кондитерськими виробниками. Тепер, харчопереробна галузь вносить у бюджет міста лише декілька відсотків. Комунальна сервісна економіка має значно більше доходу. Але. Часи домінування індивідума-підприємця - минули. Кооперація декількох суб'єктів стає рушієм успішних бізнес-проєктів. Конкурентне поле вкрай вузьке. А ще інновації - рідко впроваджуються. Нерухомість не реалізується, будівництво - напівмертва галузь.
Потрібні нові люди. Й нові ідеї. Але ті самі ВПО, яких близько 200 тисяч з'явилось в краї, не мають в більшості реалізації. Міськрада досі не виявила в них потенціалу, чи побоюється конкуренції. Відчувається що в місті немає бажання широко ділитись інформацій щодо можливостей та потреб. Як вдасться виправити "замкненість" містечкову, то можливо стратегія запрацює.
Бо той самий Саакашвілі у 10-ті роки мав в Одесі неуспіх, через те що було навколо нього дуже мало однодумців. Налаштувати синергію співпраці всіх небайдужих - складне завдання. Кажуть, в малих громадах це легше вдається. Нам вже декілька разів ставили у приклад - Вознесенськ. Сто років тому там загинула легендарна одеська постать - Япончик (Вінницький) а тепер "понаїхало" з херсонських степів. Багато молоді й мер - молодий. Вже 2 мости відновили, що було зірвано при наступі "орків" у 22-му. Дуже активна рада ВПО. Економічні показники підвищуються.
Одеська стратегія на сезонний бізнес має канути в Лету. Зараз - інші тренди. Бажаємо їх вловити.
В.Головченко.
* "флексіанці" - сформулювала Джанін Ведель, американський антрополог в книзі "Тіньова еліта".
Немає коментарів: