Які причини?
➖ скандали в політичних елітах, що знижує «твердість влади»;
➖ відсутність гучних перемог та виконання обіцянок про «Криму до кінця літа»;
➖ статті західних медіа про втому контрнаступу;
➖ коливання в міжнародній підтримці.
Це все дестабілізує ситуацію. Є розчарування через усвідомлення складного становища та реальних обставин на фронті.
Війна у фазі, коли жодна зі сторін не може пробити оборону іншої.
Крім того, український ресурс обмежений. Росії ж треба (як пише голова Служби зовнішньої розвідки України) 5 років для відновлення довоєнного стану.
Складним є становище економіки.
Україна: загальний обсяг видатків Міноборони у 2023 році становить 37 млрд $ - це 21% ВВП.
Росія: на 2023 рік закладено 100 млрд $ - це всього лише 3,9% ВВП.
Витрати відносно ВВП у росії в 5 разів менші, ніж у нас. І при цьому ворог витрачає на оборону в 2700 разів більше. У математиці програємо.
Що ж робити?
Спротив складається із трьох факторів.
▶️Стійкість нації. Треба менше «вестися» на зраду. І водночас змінювати стратегічні комунікації. Більше правди та реальності.
▶️З економікою зрозуміло. Без підтримки Заходу не впораємося.
▶️У воєнному сенсі можливий симбіоз. З військовою допомогою Заходу та власним виробництвом.
Що ще треба?
Критично важливою є робота із західними партнерами. Наступного року - півсотні виборів у країнах-партнерах. Деякі «слабкі уряди» будуть тиснути на нас з перемовинами.
Потрібна потужна робота дипломатів.
Ось це - приблизний опис того, що відбувається і куди ми рухаємося. Тільки з розумінням цих викликів можемо розпочати тверезу розмову в суспільстві.
Немає коментарів: