Коли влітку 2025 року новий Генеральний прокурор Руслан Кравченко одним рішенням скасував Положення про порядок добору кандидатів до кадрового резерву, це подавалося як «боротьба з бюрократією».
Аргументація була звучною й зручною для воєнного часу:
«У ці складні часи ми не маємо права гальмувати роботу... Мені потрібні люди, які здатні діяти, а не витрачати роки на узгодження і малювання презентацій», — переконував тоді очільник ОГП, обіцяючи замість «складних конкурсів» швидку розробку нового закону в рамках Ukraine Facility за участю міжнародників.
Проте за гучними словами про «гнучкість та ефективність» ховалася банальна річ: повернення до класичної сталінської вертикалі, де замість прозорого фільтру запроваджується особиста відданість, а посади перетворюються на номінальні інвестиції.
«У ці складні часи ми не маємо права гальмувати роботу... Мені потрібні люди, які здатні діяти, а не витрачати роки на узгодження і малювання презентацій», — переконував тоді очільник ОГП, обіцяючи замість «складних конкурсів» швидку розробку нового закону в рамках Ukraine Facility за участю міжнародників.
Проте за гучними словами про «гнучкість та ефективність» ховалася банальна річ: повернення до класичної сталінської вертикалі, де замість прозорого фільтру запроваджується особиста відданість, а посади перетворюються на номінальні інвестиції.
Ціна «ручного відбору»: анатомія кадрового краху
Що насправді означає відмова від прозорого кадрового резерву та конкурсних комісій за участю незалежних експертів? Це означає, що відкриті двері зачиняються, а замість них відкриваються «чорні ходи» для перевірених зв'язків.
Яскравим ілюстратором такої «ефективності без презентацій» стала саме південно-одеська та миколаївська лінія в Офісі Генпрокурора:
Сергій Кропива (ексзаступник голови Одеської ОВА): Людина, яка опинилася в орбіті керівництва ОГП без жодних публічних конкурсних фільтрів. Результат — затримання НАБУ під час спецоперації, підозри в операційному «кришуванні» сірих схем, тінньовому обігу коштів та організації незаконного стеження за детективами антикорупційних органів.
Марія Вдовиченко (Левандовська): Перша заступниця Генпрокурора, яка після обшуків НАБУ блискавично написала заяву й зникла з системи. Показово не лише те, як вона опинилася на верхівці прокурорської піраміди, а й її специфічний бекграунд — донька сумнозвісного керівника миколаївського УБОЗу 90-х років Сергія Левандовського (який з 2014 року осів у Криму), сестра прокурора в окупаційній структурі РФ.
Чи пройшли б подібні кадри через реальний, а не декларативний конкурс із перевіркою доброчесності та родинних зв'язків на ризики для національної безпеки? Відповідь очевидна. А тепер, як кажуть обізнані - опинилась у Відні.
«Синдром 13 вересня»: як ручна система нищить сама себе
Принцип «мені потрібні люди, які здатні діяти» дав свій прогнозований результат восени 2026 року:
Спочатку падає фінансово-оперативна ланка (Кропива).
Одразу за нею з кабінетів зникає перша заступниця (Вдовиченко).
А вже 13 вересня сам Генеральний прокурор підписує собі 5-денне відрядження до Парижа, залишає країну на авто, після чого парламент уже за добу після подання президентом на звільнення 317 голосами підтверджує його відставку.
Це не просто поразка окремого посадовця. Це катастрофа системи, яку спробували побудувати на принципах особистого підпорядкування, відкинувши інституційні запобіжники.
Що далі: повернення до конкурсів без права на «пілотні» маніпуляції
Випадки Кравченка, Вдовиченко та Кропиви доводять: безповоротно вичерпано ліміт на «тимчасові кадрові рішення» та скасування конкурсів під прикриттям надзвичайного стану.
Вимога повернення прозорих конкурсів до органів прокуратури — це вже питання не лише вимог ЄС чи прописаних у Ukraine Facility індикаторів. Це питання національної безпеки та елементарного збереження системи правопорядку.
Якою має бути реформа прокуратури зараз:
Законодавче закріплення відкритих конкурсів та призначення на всі керівні посади (від обласних прокуратур до заступників генпрокурора) виключно через конкурсні комісії з вирішальним голосом міжнародних та незалежних експертів — за аналогією зі САП та НАБУ.
Повна спецперевірка та перевірка доброчесності (Lustration & Vetting): включаючи аналіз статків, родинних зв'язків на окупованих територіях та зв'язків із колишніми силовими кланами 90-х/2000-х років.
Неможливість скасування конкурсів одноосібними рішеннями. Повноваження Генерального прокурора мають бути чітко обмежені законом, аби жоден наступний очільник відомства не міг «за два кліки» скасувати кадровий резерв під приводом «браку часу».
Заява про те, що «ми не маємо часу на конкурси», насправді означала лише одне — брак часу на побудову власної підконтрольної вертикалі. Ціна цієї ілюзії «швидкості» — дискредитація Офісу Генпрокурора та чергова глибока криза довіри. Прокуратуру неможливо реформувати «ручними» людьми. Її можна реформувати лише прозорими правилами, які діють однаково для всіх — від рядового прокурора до очільника відомства.
Системна загроза: Чому «синдром Кравченка» загрожує всьому держуправлінню
Прецедент зі скасуванням кадрового резерву в ОГП — це не ізольована помилка одного відомства. Це небезпечний алгоритм, який влада намагається масштабувати на всю систему державного управління.
Схема скрізь однакова:
Дискредитація процедур: конкурси оголошуються «надто складними, затягнутими та бюрократичними».
Аргумент надзвичайного стану: спекуляція викликами війни для обґрунтування «тимчасових» ручних призначень.
Наслідки - замість професіоналів із прозорою репутацією на ключові посади в міністерствах, на митниці, держприкордону, держпідприємствах та силових блоках заходять умовні «кропиви» та «вдовиченки» — номінали, люди з токсичним родинним бекграундом чи прямими конфліктами інтересів.
Сьогодні манкування конкурсами — це свідомий вибір на користь кулуарності. Якщо суспільство та міжнародні партнери дозволять закріпити цю практику «позаконкурсного ручного управління», ми отримаємо не оперативно працюючу державу, а тотальну розбалансованість і параліч інституцій при першому ж серйозному випробуванні.
Конкурси — це не бюрократична примха. Це єдиний запобіжник від того, щоб державний апарат не перетворився на закритий клуб для обслуговування приватних інтересів.
В.Сявдело.
Немає коментарів: