понеділок, 17 січня 2022 р.

Ще один одесит потрапив під чари Максима Голенко

Фото від режисера


Від народження миколаївський режисер Максим Голенко декілька років поспіль успішно освоював Київ театральний. Минулого року став головним режисером Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Попри карантин тут він вже поставив декілька цікавих робіт. Де як не в Одесі мають твори блискучих одеситів інсценуватися?! "Золоте теля".
Магія відбулась! Вчора молодий одесит Антон Терехов відвідав прем'єру й видав вельми яскраву рефлексію. (ми тільки переклали українською).


ШОК І ТРЕПЕТ


Увірвався я волею долі в Український театр на «Золотого теля» по Ільфу та Петрову. Дилогія  «12 стільців» і «Золоте теля» були колись найважливішими цеглами мого фундаменту особистості, не побоюся цього слова. Був у мене такий період приблизно між 15 і 20 роками, коли я не так шукав нових книг, як перечитував старі. У результаті «12 стільців» і «Золоте теля» я перечитав разів 50. Потім ще з 20 до 25 була лінія гальмування, коли я знову перечитував книжечку раз на рік.

Вважав я себе досить довго знавцем Ільфа і Петрова, доки мене не зрізав, не син, але чоловік маминої подруги. Цей ерудит візьми та спитай – а чи курив Бендер?

Я почухав потилицю зовні й зсередини і згадав усі епізоди, в яких Остапові варто було б занервувати, а значить і закурити.

- Ні, - відповів.

А чоловік маминої подруги і каже – У першому розділі, коли Бендер тільки-но зайшов у Старгород, він просить у двірника (того самого, який казав - «Для кого і кобила наречена») підкурити. Взяли книжку, перевірили, таки так, у цьому єдиному епізодику Остап закурив. На самому початку, а потім не курив жодного разу. Я для вірності ще раз прочитав обидва романи.

Але потім я виніс чоловіка маминої подруги, здається, з рахунком 4:1.

- А що було написано на відрі, прив'язаному до автомобіля Козлевича?

- … еээ ….

- Арбатовський пологовий будинок!!

- А які чотиривірші Никифора Ляпіса-Трубецького були у фільмі Гайдая, але не були у книзі?

- ЕЕЕ ... ЕЕЕ

- Гаврило був невірним чоловіком, Гаврила дружинам зраджував

Виграв, загалом.

Потім у мене був колега, який прочитав дилогію лише три рази, але пам'ятав усі основні ходи та фрази зі мною нарівні. І ми з ним півтора роки розмовляли уривками з Ільфа та Петрова.

- А як там наш сильний старий?

- Він таки звернувся до всесвітньої ліги сексуальних реформ.

І я дивувався і захоплювався тим, як тонко він розуміє дилогію і як здорово її цитує. Але потім прийшла фінансова криза, і наші професійні шляхи з колегою, на жаль, розійшлися.

А ще я поставив за мету подивитися всі екранізації «12 стільців» та «Золотого теля». Обламався я на Zwölf Stühle (12 стільців) режисера Ульріке Оттінгера. Георгій Делієв там втілив Остапа Бендера, а Наталія Бузько – Еллочку-людожерку. Чомусь Старгород (у цьому місті відбулася зав'язка – знайомство Бендера з Вороб'яніновим) знімали у Вилковому. Ймовірно, Ульріке Оттінгер спочатку приїхавши до Одеси, а потім почала шукати мальовничу провінцію поблизу.

Загалом з певного моменту я зрозумів, що з пригод Остапа Бенера я новий сік видавити вже не в змозі. Після чого прочитав нарешті «Майстра та Маргариту», «Чапаєва та порожнечу» і пізнав нові сюжети.

І ось, 16 січня я несміливо увійшов до Українського театру з вулиці Пастера в Одесі. Речі до гардеробу рекомендували не здавати, з нинішніми цінами на газ краще не розлучатися надовго з верхнім одягом.

"Золоте теля" викликало в мене просто бурю захоплення. Блискучі нетривіальні ходи, бенкет постмодерну, коли глядача постійно дивують новими ракурсами звичних контекстів.

Всередині мене все раділо від побаченого. Довго, звичайно, 2 години 50 хвилин разом із антрактом, але було чудово! Дивись би я вдома таке кіно, я поставив би на паузу, щоб віддихатися від цього щастя.

Якоїсь миті мені стало здаватися, що кожен новий хід кращий за попередній. Але, можливо, я просто став краще розуміти задум режисера.

На сцені був той самий гротеск і буффонада, які я так люблю. Трупа блискуче пробіглася між Сциллою класики та Харібдою сучасності. З нами говорили про вічне, метафорами з поточного дня, і навпаки. Повага до авторів у поєднанні з актуальним порядком денним.

Коротше, сльози виступили з очей, але трохи підмерзли через температуру в залі. Я із задоволенням приєднався до стоячої овації після вистави. Деякі глядачі принесли артистам квіти, а одна дама збентежено простягла Бендеру невеликий пакетик із цукерками, ніби вона прийшла вирішувати дрібне питання у соцзабезі.

Я вийшов з театру і поринув у переповнену маршрутку в місті. На щастя, жоден Шура Балаганов не витягнув у мене черепахову пудреницю, тим більше звідки їй бути в мене.

Я заснув на пару годин, потім прокинувся від задоволення, що переповнює мене, і записав все це. Дякую всім, засідання триває, ці сюжети вічні, як нескінченність, поки на білому світі живий буде хоч один поет. Прекрасно, що вони так працюють із формою, наповнюючи її змістом, і нехай далі все виходить!!
Додамо відеоряду знятого ще восени...
А у Миколаєві радимо в січні в російському театрі подивитись теж дуже цікаву, та сучасну виставу постановки М.Голенко - "Хаос".


Немає коментарів: