середу, 27 березня 2019 р.

Трудова міграція - спротив неефективній системі

Це явище давно відомо в наших землях. Народу було багато, а платні за роботу - замало, а то й не вистачало землі, чи житла. Мешканці України з останньої чверті XIX сторіччя через 20-ті, 40-50-ті, та 90-ті роки ХХ сторіччя від'їздили на роботу за кордон. Так і з'явились українські діаспори в обох Америках, на Далекому Сході в Західній Європі. Тепер ми фіксуємо 5 хвилю трудової міграції. Контекст, в якому зараз це явище висвітлюється в медіа - загалом негативний.
Чому?
Комуністичний експеримент в центрі якого в минулому сторіччі опинилась Україна, був людожерським. Скільки не народжувалось дітей, всіх "молох" перемелював! Війни, революції, епідемії, Голодомор, це робила влада, а спротив - люди.  Міграцію можна розглядати як форму
активного спротиву неефективній системі розподілу труда. Але заважають соціалістичні (ліві) ідеологічні настанови. Людей хочуть не тільки рахувати, а ще насильно утримувати. За царизму й сталінізму це робилось однаково - обмежуя права особи (відсутність паспортів) на вільне пересування. Люди тікали з соціалістичного раю, як досі з Куби через море, чи з Північної Кореї скрізь міни. А українці зараз вільно їдуть зазвичай до Польщі, Чехії, Словаччині на роботу. За демократичного устрою, нікого прив`язувати не будуть. Але щодо кількості трудових мігрантів з України, данні різняться. МВФ каже про 2-3 мільйони. Міжнародна організація з міграції (МОМ) - 0.7 млн. людей, а Держстат каже що 1.7 млн наших співгромадян від'їжджали за 2 останні роки з України. Політики європейських держав в залежності від своєї кон'юнктури говорять про 2- 6 млн українців, які працюють за межами своєї держави.

Зараз польські медіа почали інформаційну компанію за "збереження українців на роботі в Польщі". Чому?
Схвильовані польські підприємці, бо з 2020 німецький бізнес відкриває свій ринок праці саме для кваліфікованої робочої сили з України.

Поки в Україні маніпулюють даними міграції й майже нічого не роблять щоб "заохотити" працьовитих українців залишатись вдома, німецькій законодавець створює програми залучення. А українські медіа все більше роблять "сльозогінні" матеріали: як страждають рідні заробітчан вдома. Чомусь немає в медіа історій про допомогу? Майже немає. А тим часом у 2018 році за оцінками Національного банку України обсяг переказів з-за кордону (офіційними і неофіційними каналами) зріс до 11.6 млрд. доларів США. А Міжнародний Валютний Фонд назвав трудову міграцію однією з причин зростання рівня заробітних плат у країні. Тобто економічний вплив "заробітчан" на ринок праці, товарів й послуг в Україні відбувається.

Маніпуляції про відтік мізків


Пропаную подивитись на проблему під іншим кутом. Коли тут в Україні молодий фахівець після вишу не може отримати високооплачувану роботу - це добре? А коли він/а відкриває ФОП й працює на аутсорсингу для заокеанських девелоперів? До недавніх пір - вважалось це добре! А коли ці ж програмісти від'їжджають в Прагу чи Будапешт, а там відкривають ІТ-бізнес, це погано? Бо відтік мізків.

Аргументи для дуже не сучасних людей. Бо зараз - світ глобальний, гроші за ніч працюють на іншому боці планети, не треба всіх утримувати в трудовому таборі. Виробничої роботи на всіх українців дома вже не буде. Якість та характер праці змінився, по-перше на селі, де колись мешкало більшість населення "неньки". Не треба вже стільки ручної праці. Тому сьогодні, як і вчора "зайві" селяни шукають в містах роботу. Тільки на відміну від соціалістичних часів - за кордонами.

Проблеми родин мігрантів зазвичай перебільшено. Більшість - молиться на рідню, яка надсилає перекази та харчі. З часом діти від'їжджають до батьків. А тим часом порівнюючи життя, все більше наших земляків придивляються до організації на зароблені в Європі гроші бізнесу вдома. Тут би державі надати "зеленого світла" для внутрішнього інвестора?

Поки - ні! Бо не розуміють, чому. А ті, хто вже попрацював в державах ЄС зазвичай впізнали нову культуру ведення бізнесу, більше відкриті до інновації та клієнтоорієнтовані. Їх треба залучати, навіть для організації робіт, нагляду за виконанням послуг. Цей досвід наших "заробітчан" ще один капітал, який може допомогти вітчизні. Чув що у Чехії зараз чекають кваліфікованих робітників з України, але ринок праці цієї країни значно "вужчий" нашого. Висвітлення "розмірів" зарплатні також часом не відповідає дійсності, бо в тій же Польщі, щоб заробити на рівні з місцевими українцям треба більше годин попрацювати. Тому б незайвим було нагадування землякам, що кар'єри будувати можливо лише (зазвичай) дома! Якщо з тим же настроєм долати перепони, як ви це робите в Жешуву чи Брно, то у Франківську, чи Білій Церкви можна досягнути більших результатів. Мова звісно не тільки про зароблені гроші сьогодні.

Може колись державні рекрутингові служби в Україні почнуть запрошувати фахівців які від'їхали закордон, а організатори виробництв - заохочувати соціальним пакетом та зарплатнею? Здається, у суднобудуванні ми це побачимо дуже скоро!

В.Головченко. 
(факти запозичені з матеріалів тренінгу від ГО "Європа без бар'єрів"для журналістів)


Немає коментарів: