![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg28wLGDniyz8RRLfcVC1zlk_9brFEgeHzvU-lrfCfBSewbd0byrf3Nv8BHMoIJes5IPXSELyVvYd57RwaFQetAPgPHQOYlK8QxzVnH3zSf5VKRZvny7SmIoA8HVRhZ7jKMZjmcvlev8Ms/s640/IMG_20170920_171320.jpg)
Як і що роблять батьки людей-талантів? Це запитання, можливо, постає перед молодими і не дуже батьками. А коли батько живе довше за сина?.. Не дай Боже! А якщо пісні сина співає весь народ? Як то? Відповіді бувають у книжках. У Чернівцях до 100 річчя від дня народження вийшла гарно видана книга спогадів про Михайла Івасюка - «Лицар слова». Упорядкована Оксаною Івасюк та Мирославом Лазаруком, вона розповідає про письменника, науковця, педагога, фольклориста, громадського діяча, «Великого батька Великого сина» - сина, в якого сьогодні день народження.
Михайло Григорович змалку навчався. Була в нього мрія вчитись у Франції, але в 1939-му він з румунської Буковини пішов до радянської України через кордон, а опинився в сталінському таборі. Після чернівецької гімназії такий «університет» трохи не став останнім. Сила духу в чоловіка була непересічна. Після повернення у рідний Кіцмань через 6 років він почав викладати у школі – французьку мову (послуговувався 7-ма мовами). Тут народився старший син – Володимир. Батько, за спогадами тих, хто його знав, був справжньою європейською людиною. Створював для оточення культурний простір. Син почав навчатись у музичній школі з 5 років. Потім був переїзд – батька запросили викладати до держуніверситету Чернівців на кафедру української літератури. Цей період життя «лицаря слова» у книзі розкрито детально. В нього було багато учнів, друзів, читачів. Висловилось більше 50 осіб. Взагалі, жанр мемуарів «важкий» - дуже легко «скотитись» на «дифірамби», але ця книга дає усвідомлення, як батько формував смак та свідомість дітей. Як учив працювати. Як формувалась амбіція.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkM9CCSrKi8KpltMF23B5ybehwVOPJdnpIaO_ZipwE4AMcsHiRyODFj3BH7JVlZjIdQg2VPjfM7gSUJpEptBVbH6YblsOgefaQSWHIc6WqS0htloFGE0g4m-S1JmUYsFqgCDZXJZ9D6Y8/s640/1511379093_1.jpg)
Сьогодні, коли вже творчість Володимира отримала визнання та шану, драма його життя залишається згадкою про тоталітарний вплив на людину. Батько не міг сина від цього вберегти. А після його смерті присвятив свої розвідки обставинам безглуздого вбивства системою.
В.Головченко.
4.03.1949р. народився Володимир Михайлович
Івасюк – визначний український композитор, мультиінструменталіст і поет. Один
із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень ("Я
піду в далекі гори", "Водограй", "Червона рута",
"Колискова", "Пісня буде поміж нас" і т. д.), 53
інструментальних творів, музики до спектаклів, Герой України. Закінчив
Чернівецький медінститут. Виступав від 1964 р. 1971 р. його пісня «Червона
рута» перемогла на 1-ому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". Від 1972
р. жив у Львові, навчався у консерваторії, написав музичний супровід до вистави
"Прапороносці", брав участь у всеукраїнських та всесоюзних конкурсах.
24.04.1979 р. вийшов з дому й не повернувся. 18.05. тіло В. Івасюка знайдене
повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом (офіційна версія – самогубство,
неофіційна – убивство співробітниками КГБ). Похорон Володимира Івасюка
22.05.1979 р. у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської
влади.
Немає коментарів: