неділя, 4 березня 2018 р.

Батько легенди


Як і що роблять батьки людей-талантів? Це запитання, можливо, постає перед молодими і не дуже батьками. А коли батько живе довше за сина?.. Не дай Боже! А якщо пісні сина співає весь народ? Як то? Відповіді бувають у книжках. У Чернівцях до 100 річчя від дня народження вийшла гарно видана книга спогадів про Михайла Івасюка - «Лицар слова». Упорядкована Оксаною Івасюк та Мирославом Лазаруком, вона розповідає про письменника, науковця, педагога, фольклориста, громадського діяча, «Великого батька Великого сина» - сина, в якого сьогодні день народження.
Михайло Григорович змалку навчався. Була в нього мрія вчитись у Франції, але в 1939-му він з румунської Буковини пішов до радянської України через кордон, а опинився в сталінському таборі. Після чернівецької гімназії такий «університет» трохи не став останнім. Сила духу в чоловіка була непересічна. Після повернення у рідний Кіцмань через 6 років він почав викладати у школі – французьку мову (послуговувався 7-ма мовами). Тут народився старший син – Володимир. Батько, за спогадами тих, хто його знав, був справжньою європейською людиною. Створював для оточення культурний простір. Син почав навчатись у музичній школі з 5 років. Потім був переїзд – батька запросили викладати до держуніверситету Чернівців на кафедру української літератури. Цей період життя «лицаря слова» у книзі розкрито детально. В нього було багато учнів, друзів, читачів. Висловилось більше 50 осіб. Взагалі, жанр мемуарів «важкий» - дуже легко «скотитись» на «дифірамби», але ця книга дає усвідомлення, як батько формував смак та свідомість дітей. Як учив працювати. Як формувалась амбіція.



Сьогодні, коли вже творчість Володимира отримала визнання та шану, драма його життя залишається згадкою про тоталітарний вплив на людину. Батько не міг сина від цього вберегти. А після його смерті присвятив свої розвідки обставинам безглуздого вбивства системою.
В.Головченко.


4.03.1949р. народився Володимир Михайлович Івасюк – визначний український композитор, мультиінструменталіст і поет. Один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень ("Я піду в далекі гори", "Водограй", "Червона рута", "Колискова", "Пісня буде поміж нас" і т. д.), 53 інструментальних творів, музики до спектаклів, Герой України. Закінчив Чернівецький медінститут. Виступав від 1964 р. 1971 р. його пісня «Червона рута» перемогла на 1-ому всесоюзному фестивалі "Пісня-71". Від 1972 р. жив у Львові, навчався у консерваторії, написав музичний супровід до вистави "Прапороносці", брав участь у всеукраїнських та всесоюзних конкурсах. 24.04.1979 р. вийшов з дому й не повернувся. 18.05. тіло В. Івасюка знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом (офіційна версія – самогубство, неофіційна – убивство співробітниками КГБ). Похорон Володимира Івасюка 22.05.1979 р. у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.






Немає коментарів: