Коли люди бояться засинати: що держава має робити з українською втомою від війни

Під час кожної важкої ночі ми прокидаємося і рахуємо. Вибухи. Прильоти. Збиті ракети. Пошкоджені будинки. Загиблих. А потім кожен перевіряє телефон: чи живі рідні, чи є світло, вода, зв'язок.

І ввечері знову лягає спати з одним питанням: чи прокинуся я завтра у своєму ліжку?

Це вже не просто страх перед обстрілами. Це виснаження від невизначеності. Особливо на півдні, де війна давно перестала бути новиною з телевізора. Вона щодня приходить у двір, у квартиру, на підприємство, до лікарні, на вулицю.