Читати книги - знову актуально

Я прочитав книжку С.Плохія "Козацький міф. Історія націотворення в епоху імперій" про детективну історію створення та поширення "Історії Русів". Плохій детально розглядає, чому автор (або автори) прикривалися іменами архієпископа Георгія Кониського чи Григорія Полетики. Це не просто страх перед цензурою, а спосіб надати тексту ваги церковного авторитету та давнини, що робило «міф» неспростовним для тогочасного читача.

Плохій у «Козацькому міфі» фактично проводить деконструкцію того, як створювався фундамент сучасної української ідентичності. «Історія Русів» — це справді «ідеологічна бомба» свого часу, загорнута в обгортку історичної хроніки.

«Повільні медіа»: Як не дати себе «вимкнути» під час блекауту

Ми живемо в епоху, де інформаційні атаки стали страшнішими за темні вікна. Коли в Одесі будинок занурюється в темряву на 5–6 діб, а громадський транспорт стоїть «на приколі» вже четвертий місяць, людський мозок починає шукати прості відповіді на болючі питання. І тут на сцену виходять маніпулятори. А нам варто знову свою найрозвинутішу рису - резільєнтність прокачувати.

Ми переконані: захист — це не лише ППО, це ваша когнітивна гігієна. Це перехід до Slow Media. Не робити швидких емоційних висновків, бо саме їх "качає" ворог тисячами повідомлень на добу.

Епоха пішла, а її символи залишились всюду

 Хто не знає миколаївської пародії на комунарів Парижу. За місцевою легендою агітпропу у Миколаєві у стіни в 1919 стратили "комунарів"(фейкових як згодом виявилось). Але послужливі митці створили з паркану казеної корабельні пропагандистську експозицію на декілька кварталів повз казарми та парк на місці плацу при Адміралтействі.

Висновки виборів в Угорщині

Опозиція отримала конституційну більшість. 138 мандатів з 199 взяла партія «Тиса», за результатами підрахунку майже 99% протоколів.


Ще рано говорити про «очищення природи», але слідом за Молдовою, кремль отримує дуже важку поразку в Угорщині.



Колосальні ресурси інвестовано, пропаганда працювала з усіх «ящиків»,

Телеграм: Цифровий «Троянський кінь» у кишені нації

Чи усвідомлюємо ми, що щоразу, відкриваючи «синій месенджер», ми добровільно заходимо на територію, де правила гри встановлює ворог? Поки ми ведемо дискусії про «зручність», Росія вибудувала в Telegram досконалу машину для злому нашої колективної підсвідомості.

Нещодавні розслідування (зокрема видання «Вёрстка») остаточно зняли маски. Російський державний апарат, попри всі «блокування» в ЄС, почувається в Telegram як удома. Вони створили так звані «дзеркальні мережі» (проєкт MT), де пропаганда RT та Sputnik дублюється в режимі реального часу, маскуючись під локальні європейські канали. Це технологія «цифрової матрійошки»: ворожий зміст ховають усередині нейтрального «дзеркала», яке, своєю чергою, легітимізується через місцевих інфлюенсерів.

Але якщо в Європі це лише інформаційна атака, то для України це питання виживання.

Пропагандисти відтворили RT всередині Telegram

Чоловік проходить повз контрольно-пропускний пункт телекомпанії Russia Today (RT). Москва, 8 червня 2018 р. [Юрій Кадобнов/AFP]


Після того як Європа заборонила RT у 2022 році, російські оператори створили тіньову мережу, яка в режимі реального часу дублює контент телеканалу, «відмиває» його через місцеві конспірологічні канали та щодня передає на мільйони європейських телефонів — і все це без згадки про Кремль.

Реформи «карго-культу»: Як корупція та імітація змін виштовхують молодь з України, та як розірвати це коло

За останні 20 років Україна стала чемпіоном із написання стратегій та створення нових абревіатур. Під наглядом МВФ та міжнародних консультантів ми збудували десятки інституцій: НАБУ, НАЗК, БЕБ, оновили Верховний Суд, запровадили НУШ. Проте за блискучими фасадами часто ховаються старі «міліцейські» методи, корпоративна порука та, що найцинічніше, ефективна система «засвоєння» коштів.

Журналістика як модератор національного діалогу

П’ята річниця від початку повномасштабного вторгнення московії — це не просто календарна дата. Це точка зрілості для українського медіапростору. Якщо перші роки війни пройшли під знаком «інформаційного фронту» та виправданої мобілізаційної цензури, то сьогодні суспільне завдання журналістики трансформується: від трансляції надій ми переходимо до архітектури діалогу реальності.

Від монологу до багатокультурного діалогу

Головний виклик сучасності — криза довіри до єдиних офіційних джерел. Суспільство, втомлене від стерильних новин, шукає правди у всій її складності.

• Повернення стандартів: Журналістика має вийти з режиму «Єдиного марафону», повернувши в ефіри розмаїття думок. Об’єктивність сьогодні — це не зрада, а форма поваги до дорослого суспільства, яке здатне витримувати складні факти.

Цивільний спротив 2.0: чому твоя мовчанка в мережі — це частина ППО

1000 засобів повітряного ураження відправив ворог по українських містах за останню добу. Це не просто статистика — це спроба тотального інформаційного та фізичного паралічу. Ми живі, і це результат надлюдських зусиль ППО. Але водночас це сигнал для кожного цивільного: у моменти такої інтенсивності атак будь-яка ваша цифрова помилка множиться на тисячу.

Те, що сьогодні демонстрували типу відважні блогери у Львові та Франківську, що наживо виставляли в мережу прольоти ударних дронів, притомним вчинком не назвеш.

Чому перемовини з Кремлем — це пастка, а не вихід

Сьогоднішні розмови про «мирні ініціативи» між Вашингтоном, Києвом та Москвою все більше нагадують не класичну дипломатію, а багатошарову спецоперацію. Щоб зрозуміти, що відбувається насправді, варто відкинути термінологію міжнародного права і звернутися до методів, які десятиліттями відточували в кабінетах на Луб’янці.

Для чекістів, які приватизували владу у Московії, дипломатія ніколи не була мистецтвом компромісу. Це завжди був «активний захід» — форма дезінформації та маніпуляції.

Польський кейс (1932–1939): ілюзія добросусідства

Оскароносна дезінформація: як сучасні «Трести» знову засліплюють світ

Сьогодні ми є свідками того, як старі чекістські методи сторічної давнини отримують нове життя у вигляді «ліберальних» маніпуляцій, які успішно штурмують навіть червоні доріжки Голлівуду.

Чому історія операції «Трест» повторюється сьогодні?

Інформаційний простір знову перетворюється на майданчик для небезпечних маніпуляцій. Сьогодні ми бачимо активізацію так званих «хороших руських», які намагаються завоювати довіру західних урядів та медіа. Проте за фасадом демократичної риторики може ховатися добре продумана спецоперація, коріння якої сягає глибин чекістського минулого.

Майже 100 років тому ГПУ (попередник КДБ) провело одну з найуспішніших дезінформаційних кампаній в історії — операцію «Трест». 

Стоп хейт, давай контент: як миколаївським блогерам стати «Голосом надії» під час війни

 

Миколаїв живе під постійним тиском, але Миколаїв не здається. Поки офіційні новини дають суху статистику, а соцмережі вибухають емоціями після кожного обстрілу, в місті утворився вакуум. Вакуум корисного, підтримуючого та етичного контенту. Чому місцеві блогери з тисячами підписників досі знімають лише каву (або, що гірше, хайпують на прильотах), і як soft-журналістика може змінити наше місто? Gweek.com.ua розбирається, що робити блогеру в місті, де війна триває 5-й рік поспіль.

''Від «Я в шоці!» до «Ось рішення»

Одеські медіа-флюгери відходять

Одеса зараз перебуває в епіцентрі тектонічного зсуву ідентичності, і медіа-менеджери тут — не просто спостерігачі, а архітектори нових сенсів.
Коли знайомі питають: що там з одеськими медіа? Намагаюсь бути толерантним у відповідь. Але вони скоріше поступаються “пліткарям” з месенжерів. Якщо ми говоримо про «цеховий» бік, то це історія про хірургічну точність у роботі з контентом та сміливість у бізнес-стратегіях. Спробуємо зробити лайт-аналіз варінтів розвитку ситуації.

Інформаційна дієта: детокс редакційної політики

«Бригада» у піджаках: Як кримінальне минуле Миколаєва окупувало TikTok та міську раду

Останнім часом український сегмент TikTok заполонили відео, що глорифікують бандитів 90-х. Під ностальгійні треки нам продають образи «шляхетних авторитетів». Але за цією цифровою ширмою ховається похмура реальність: розкрадання промисловості, державна зрада та саботаж оборони міста, який триває досі.

Естетика «Дона»: чому Яворський-«Швора» знову в моді?

Центральна постать миколаївського ретро-криміналу в соцмережах — Анатолій Яворський, відомий як «Швора». Його образ ліплять за канонами «ідеального чоловіка»:

«Інтелектуальний секонд-хенд: чому ми досі дозволяємо російським медіа-кілерам будувати наш світогляд?»

Кожного вечора мільйони українців відкривають YouTube, щоб отримати свою порцію «допінгу». У кадрі — знайомі обличчя: від колишнього ідеолога «імперії» Невзорова до екс-адвоката Фейгіна. Вони говорять те, що ми хочемо чути. Вони висміюють Путіна, пророкують розпад Росії та захоплюються ЗСУ.
Здавалося б, у чому проблема? Вони ж «наші»?
Проблема в тому, що інформаційна гігієна не терпить напівзаходів. Залучаючи цих персонажів у наш простір, ми не просто даємо їм трибуну — ми добровільно віддаємо ключі від своєї свідомості людям, чия прошивка залишається імперською, навіть якщо її пофарбували в синьо-жовті кольори. Поки ми захоплюємося їхнім красномовством, вони непомітно привчають нас до думки, що без російського інтелектуального продукту ми — ніхто.

Цифровий нашийник: як Ілон Маск та Starlink стали головним важелем у «бізнес-плані» Трампа

Станом на лютий 2026 року, Starlink залишається «цифровим киснем» для Сил оборони України. Від зв'язку в окопах до управління роями дронів і координації артилерії — архітектура фронту побудована на цій технології.

Але коли власник технології сидить за столом переговорів не як союзник, а як «бізнес-партнер» президента США, який прагне швидкої угоди з Росією, ця залежність стає критичною вразливістю. Маск більше не просто надає послугу; він використовує її як фішку в глобальному казино.

Анатомія загрози: Як використовується «рубильник»

Чому краще б таких перемовин не було?

Аналіз «бізнес-дипломатії» та її руйнівних наслідків для України

Сьогоднішні спроби адміністрації Дональда Трампа «завершити війну за 24 години» через залучення неформальних бізнес-партнерів замість професійних дипломатів створюють небезпечну ілюзію прогресу. Для України цей процес перетворюється на стратегічну пастку, де кожен день «діалогу» наближає не мир, а катастрофу.

1. Заміна суверенітету на «активи»

Ніякого референдумам по статусу Донбасу! Донбас - це Україна!

Спроби нав'язати Україні незаконний референдум є небезпечними і неприйнятними

Відкрите звернення

Незважаючи на триваючу злочинну війну Росії проти України, яка є викликом усьому вільному світу, на міжнародному рівні не припиняються спроби замість спільного тиску на загарбників для забезпечення сталого миру вдатися до "умиротворення" агресора і спонукання України до територіальних та інших поступок. Такий підхід до врегулювання проблеми, що передбачає відповідальність та обмеження жертви агресії, фактично виправдовує і заохочує агресора.

Європейські спецслужби не вірять у швидкий мир

Керівники п’яти європейських розвідувальних служб вважають малоймовірним укладення мирної угоди у 2026 році, попри заяви Трампа про "близькість угоди".

За їхніми оцінками, москва не зацікавлена у швидкому завершенні війни та використовує переговори зі США для затягування часу, відтермінування нових санкцій і просування економічних угод.

Скандал навколо uолови Мюнхенської безпекової конференції (MSC) В.Ішінгера, який виступає проти перемирʼя в Україні

Напередодні цьогорічної конференції, яка розпочинається у Мюнхені вже наступного тижня, старий-новий її керманич, посол Вольфганг Ішінгер, дав програмне інтервʼю для газети Tagesspiegel під промовистим заголовком: «Перемирʼя в Україні посилить загрозу для НАТО».
Це інтервʼю викликало справжній шок, адже те, про що говорить один із найбільш впливових німецьких дипломатів, насправді значною мірою відображає стратегічну лінію уряду ФРН, про що навряд чи хтось скаже вголос.
То що ж такого крамольного наговорив Ішінгер?