Наші люди у кіно по обох берегах Атлантики

Вчора подивився стрічку "Промені та тіні" режисера Ксав'є Джаннолі, яка розповідає про журналіста і колаборанта Жана Люшера.
Наштовхнула на перегляд дружина одного фронтмена "хороших руських", що мешкають у Франції й "чують піз...дец", що насувається.
Але я хочу відреагувати не на московських пропагандистів. 

Фільм розповідає про французького медіамагната Жана Люшера — пацифіста, який під час нацистської окупації став колаборантом і обіймав посаду комісара з інформації та пропаганди у "маріонетковому" режимі Віші. У 1944 році заснована ним газета поширювала пропаганду із закликами до знищення французького опору. Після війни Люшера розстріляли за зраду.

Старі традиції підспівування пропагандні агресора

Чеський історичний ресурс Fronta.cz розповідає про прес-тур 1941 року міжнародних журналістів до окупованих українських земель. В турі є міста Півдня. Рашисти, як гарні "учні" фашистів, використовують всі прийоми промивання мізків. Познайомтесь!

Міністерство пропаганди Рейху восени 1941 року організувало поїздку іноземних журналістів до окупованої України. Подібні поїздки відбувалися регулярно – наприклад, восени 1939 року до завойованої Польщі, влітку 1940 року на місця битв у Бельгії та Франції . У цих поїздках брали участь і чеські журналісти з протекторату – див. також поїздку чеських журналістів з протекторату до СРСР у вересні 1942 року. Метою пропагандистської поїздки до України було показати силу та швидкість німецького наступу та жалюгідні умови, що панували в «робітничій державі» Радянського Союзу (з цим також була пов’язана виставка «Радянський рай »). Німці не забували вказати на те, як вони нібито «захищали» культурні пам’ятки

Три тижні, які показали, хто вміє говорити з країною

Поки на Банковій добирали формулювання, чому міністра оборони, якого щойно хвалили за ефективність, більше немає в уряді, країна вже жила своїм життям: з картонками під театром Франка, ходою Хрещатиком, розслідуваннями про ботоферми та мовчанкою, яка кричала гучніше за будь-яку пресконференцію.

Три тижні протестів і невизначеності навколо відставки Федорова — це не просто чергова політична драма. Це польовий тест на те, хто сьогодні в Україні вміє комунікувати, а хто досі вважає, що комунікація — це коли пресслужба один раз опублікувала пресреліз і вважає функцію виконаною.

Коли влада мовчить голосно

Без білого шуму та рожевих окулярів: чому зараз потрібні медіа-навігатори, а не транслятори паніки

Ми втомилися. П'ятий рік війни, це наша реальність. На день буває більше 10 тривог. Це не метафора і не скарга, а факт, із яким щодня прокидається кожен містянин українського Півдня. Ми втомилися від нескінченного сповіщення «сирена», від гучних гасел, які не гріють батареї, і від анонімних Telegram-каналів, які продають тривогу заради охоплень.

Роками нам казали, що швидкість — це все. Хто перший запостив фото прильоту чи гучний заголовок, той і виграв. Але коли понад 86% українців сидять у соцмережах, а для кожного третього це єдине джерело новин, інформаційне поле перетворюється на токсичний шум. Прийшов час для дорослої розмови: нам більше не потрібен пафос. Нам потрібні чесність, контекст і практична користь.

Журналістика як модератор національного діалогу

П’ята річниця від початку повномасштабного вторгнення московії — це не просто календарна дата. Це точка зрілості для українського медіапростору. Якщо перші роки війни пройшли під знаком «інформаційного фронту» та виправданої мобілізаційної цензури, то сьогодні суспільне завдання журналістики трансформується: від трансляції надій ми переходимо до архітектури діалогу реальності.

Від монологу до багатокультурного діалогу

Головний виклик сучасності — криза довіри до єдиних офіційних джерел. Суспільство, втомлене від стерильних новин, шукає правди у всій її складності.

• Повернення стандартів: Журналістика має вийти з режиму «Єдиного марафону», повернувши в ефіри розмаїття думок. Об’єктивність сьогодні — це не зрада, а форма поваги до дорослого суспільства, яке здатне витримувати складні факти.

Блогери - нерозкритий ресурс міського простору

Блогери - це явище крайнього десятиліття. Контентовиробники для себе. Щоб все було охійно й трендово. Відеоформат все частіще "заходить". Дехто навіть ще гроші заробляє. Ми не одну публікацію цьому феномену приделяли. Тепер хочемо дізнатись: чи можна енергію та креатив цих людей спрямувати на комфорт людей у громаді?

Блогерів, які просто скаржаться (скиглять), — тисячі. Блогерів, які знають, куди зателефонувати, яку петицію підписати та як дотиснути ЖЕК, — одиниці. Це перетворює блогера з «людини з камерою» на реального лідера громади (Local Influencer).

Будь-яка соціальна проблема — це готовий сценарій

Неочікувана адвокатка москви

Директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард назвала брехнею та пропагандою публікацію Reuters, у якій стверджувалося, що Путін "має намір захопити всю Україну та частину Європи".

Вона звинуватила агентство у поширенні "хибного наративу з метою заблокувати мирні ініціативи Трампа, розпалити істерію та підтримати ескалацію з боку НАТО і ЄС, щоб втягнути США у пряму війну з росією".

Вільна преса проти культурної політики роZZїї

Австрійський культурний сайт про оперне мистецтво opern.news знову "збив" виступ Ільлара Абдразакова - оперного пропагандиста, підлабузника, якого призначили директором нового оперного театру окупованого  Севастополя.

Українці вимагають позбавити Волтера Дюранті Пулітцерівської премії

Музей Голодомору закликає підтримати петицію про позбавлення Волтера Дюранті Пулітцерівської премії.
Як московський кореспондент The New York Times у 1920–1930-х роках, Дюранті мав величезний вплив на те, як Захід сприймав Радянський Союз. Саме тоді, коли в Україні мільйони людей гинули від штучного голоду, він у своїх статтях заперечував сам факт голоду й переконував світ, що в СРСР "ніякої катастрофи немає".

Шумливі заголовки у США про війну в Україні

«Борщ із неба» — так називають українські солдати доставку провізії дронами на передову. The Washington Post  пише про воїнів 68-мої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, які облаштували підземну базу біля Покровська на Донеччині. Там, серед розбитих хат і вирв, бійці отримують найцінніше — гарячі страви та навіть борщ, що прилітає просто у траншеї.

Трампів іспит української медіасфери

8-й місяць триває каденція 47-го президента США Д.Трампа. Українські медіа в цей період слідом за більшістю світових колег як на гойдалках мають реагувати на зміни у риториці та текстах президента країни найбільшого партнера. То в нього всі - вороги, то в українців немає карт для продовження існування. Хто що залишить у "підкорку" POTUS останнім, те він й виплескує чи то у власну соцмережу, чи в блокноти пула журналістів Білого дому. А чи варто всі ці "зигзаги" підсвідомості азартного гольфіста виплескувати на публіку?

Тактика інформаційної війни має змінитись

Поки ворожа пропаганда "зосередилась" на висвітлені деяких перебігів мобілізації, вітчизняні медіа втратили активність. Це від втоми, великої кількості мобілізацій тих самих репортерів-чоловіків до сил  оборони, ну й підвищеної небезпеки у прифронтовій зоні. Дрони! Саме це спричиняє зараз тактичні зміни в ході боєзіткнень. А в медіапросторі, на жаль небагато змін відбулось, хоча б через цей вид озброєння. Хоча навіть псевдоліберали "перебігли" в стан імперців й Льоха-розвідник "заблукав".

Як змінюється журналістика в Україні

За минулі 3 десятки років в Україні з'явилось декілька десятків тематичних спеціалізацій журналістики. Якщо раніше була агітація та пропаганда, то зараз пересічні автори вітчизняних медіа можуть обирати безліч спеціалізацій, щоб задовольняти попит публіки на різні теми. Не передруковувати інші авторські матеріали, як роблять багато хто з телеграмканалів, підміняючи ніби інформування, а саме створювати за журналістськими стандартами матеріали. Для цього, варто всю кар'єру в медіа - вчитись. Вивчати нові теми та інструменти збору осучаснювати. Це не дає мізкам атрофуватись. 

ЄС ухвалив закон, що захищає журналістів

Сьогодні, 8 серпня 2025 року, в Євросоюзі набув чинності Європейський акт про свободу медіа (EMFA) 📜 — перший закон, який на рівні ЄС гарантує захист журналістам від політичного тиску, стеження, цензури та зловживань.

«Цей акт — міцний захист від безпрецедентних атак на журналістів. Але він справді спрацює лише за умови амбітного впровадження», —

Як студентів-журналістів Наваррського університету в Іспанії навчають працювати зі штучним інтелектом (ШІ)

Наш курс вивчає чотири основні сфери впливу ШІ в журналістиці:
Інформаційна розвідка: технології дозволяють нам як журналістам отримувати доступ до необробленої інформації та даних вдосконаленими способами.
Генерація контенту (текстів, зображень, відео та аудіо), яка на сьогодні є найбільш захопливою частиною ШІ.
Розповсюдження новин: ШІ також використовується для відстеження потенційних підписників, спостереження за їхньою взаємодією із контентом, аналізу їхніх шаблонів і кластеризації їхніх профілів.
Перевірка фактів, оскільки

Суспільне шукатиме гіперлокальних кореспондентів по громадах

Суспільне Мовлення продовжує розбудовувати мережу гіперлокальних кореспондентів*. Із травня до вересня 2025 року команда мовника зустрінеться з активними мешканцями 82 громад України, щоб відшукати 50+ журналістів, які розповідатимуть про своє місто на платформах Суспільного. Команда Суспільного планує відкриті офлайн-зустрічі у громадах Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Закарпаття, Житомирщини, Волині, Чернівеччини, Вінниччини, Хмельниччини, Кіровоградщини, Миколаївщини та Запоріжжя.

"Локальні медіа сьогодні є трендсеттерами" визнали на південному медіадні преміїї Гонгадзе

на фото Інтента вчорашне та сьогоднішні обличчя одеських медіа

В Одесі відбулася перша регіональна конференція «Медіадень Премії Ґонґадзе», у межах якої велися дискусії про роль локальних медіа та їхню взаємодію з національними і світовими платформами, формування наративів завдяки місцевим історіям, а також про міфи про Одесу і Південь України загалом.

(Не)локальні медіа

Оживити авторський канал

 
Прошу підписуватись!

З урахуванням що читанням текстів - ускладнення, реанімуємо старий https://www.youtube.com/@limanoff

Підписуйтесь й буде вам свіже відео, скоріше - коротке.

Продовжуємо своє робити - без грантів

Зупинка допомоги гуманітарній галузі через USAID для багатьох в Україні, що 4-й рік воює з РФ стала важким випробуванням. Журналістика, та комунікації взагалі давно підтримувались американськими грантами. Багато хто вже не пам'ятає: як воно заробляти на інформації. Рекламний ринок України без росіян - ледве живий. Варто спитати глобальних баєрів реклами: нащо вони всі бюджети транзитували до москви?

Інформуванням проти агітування

Гарячі кадри нічного Тбілісі та протестів там, роздмухали давнє сперечання. Чи можна без революцій(ривків) змінювати свідомість?

На перший погляд - здається, ні!

Скільки гарних слів про демократію й свободу вибору було виголошено зимою 2004 в Києві. А потім, кремльовські увімкнули свій "бойовий" телевізор з піснями "про головне" - пропаганду одностайності, у крайньому випадку: "не все однозначно", й "розбили" запал