 |
| Політична карикатура Олексія Кустовського |
Днями прослухав між справами байки головреда легендарного "Коммерсанта" А.Васильєва ізраїльським балагурам у подкасті. Про "демонів" на москві майже не згадував, мол що про них....все більше: які тренди та високі стандарти ділової преси ми створили й комуністів однією лівою перемогли.
А сьогодні колега нагадав про роль цієї газети у становленні путінського режиму. Особливо її видавця мажора Яковлева, який "березе" на піку популярності за грубі гроші "спихнув" пропагандистський (ніби капіталізм) листок. Який до слова після 2005 року доклався до знищення української бізнес-преси. Но то вже інша історія.
9 травня 2000 року журнал «Коммерсантъ-Власть» оприлюднив концепцію реформування Адміністрації президента під умовною назвою «Редакція № 6».
Цей проєкт, що потрапив у пресу (перша згадка про коротку версію вийшла трохи раніше, 3 травня 2000 року), фактично став дорожньою картою для вибудовування «вертикалі влади» та «суверенної демократії» в Росії на два десятиліття вперед. Хоча сам юридичний термін «іноземний агент» у тексті 2000 року ще не використовувався, закладені в ньому механізми повністю передбачили створення жорстких списків ворогів режиму, знищення незалежних ЗМІ та тотальний контроль над політичним полем.
Що містилося в документі «Редакція № 6»?
Програма пропонувала відмовитися від «саморегульованої» суспільно-політичної системи 1990-х років на користь жорсткого ручного управління спецслужб із такими ключовими пунктами:
- Знищення незалежних медіа: Пропонувалося доводити опозиційні та співчуваючі їм ЗМІ до фінансової кризи, відкликати у них ліцензії та створювати умови, за яких їхня діяльність ставала б неможливою.
- Контроль над інформаційним полем: Збір компромату та створення механізмів для «вкидання» інформації в суспільство «у потрібному світлі» через підконтрольні Кремлю мас-медіа.
- Прообраз списків «іноагентів» та ворогів: Пропонувалося скласти детальне досьє та «картотеку» на всіх ключових учасників політичного процесу (лідерів партій, рухів, журналістів, громадських діячів), розділивши їх на три жорсткі категорії:
- Політично лояльні (ті, хто підлягає підтримці)
- Ті, хто вагається (ті, хто підлягає конструктивному тиску або підкупу)
- Противники та деструктивні елементи (ті, хто підлягає повній політичній та інформаційній ізоляції, а також нейтралізації).
- Руйнування федералізму: у документі детально описувалися збір компромату на губернаторів, їхня дискредитація в очах населення, а також закладалася основа для майбутнього скасування прямих губернаторських виборів, що й відбулося у 2004 році.
- Управління партіями: пропонувалося створити систему «ручних» партій і повністю перекрити фінансування реальної опозиції.
Підсумок
Офіційно Кремль ніколи не підтверджував автентичність цього документа. Проте вся подальша історія державного устрою Росії — від створення системи «кураторів» в Управлінні внутрішньої політики (УВП) до ухвалення законів про іноземних агентів та ліквідації незалежної преси — продемонструвала, що положення «Редакції № 6» були виконані практично покроково.
Ну й днями анонсовано ще один роман Акуніна, який весь час був у москві поряд із вищеозначеними. Роман має назву "Поколение М" й розповідає про "пусті" досягнення покоління, зі слів дружини Прафьонова.
В.Головченко.
Немає коментарів: