Система антикорупційного моніторингу в Україні суттєво змінила фокус. Від масового формального аналізу декларацій НАЗК перейшло до ризик-орієнтованих повних перевірок. У фокусі аналітиків — елітна нерухомість, «раптові» грошові спадщини, незадекларовані автопарки та криптоактиви.
Досліджуємо свіжі факти, аналізуємо специфіку Одещині та Миколаївщини та розбираємося, чому гучні протоколи агентства не завжди перетворюються на реальні вироки в місцевих судах.
За результатами контрольних заходів у першому півріччі НАЗК завершило перевірку 415 декларацій. Результат вражає своєю результативністю: у 412 випадках виявлено порушення, а загальна сума незадекларованих або необґрунтованих активів перевищила 1,9 млрд грн.
З усього масиву викриттів агентство зафіксувало:
Недостовірні відомості (ст. 366-2 КК України або ч. 4 ст. 172-6 КУпАП) — у 243 деклараціях на суму понад 1,836 млрд грн;
Незаконне збагачення (ст. 368-5 КК України) — у 7 деклараціях на загальну суму понад 111 млн грн;
Необґрунтовані активи (підстава для цивільної конфіскації) — у 5 деклараціях на суму понад 23 млн грн.
За матеріалами НАЗК компетентні органи (НАБУ, ДБР, Нацполіція) вже порушили низку кримінальних проваджень, а до правоохоронних структур направлено 228 обґрунтованих висновків.
Паралельно працює фільтр на вході до влади: під час обов’язкових спеціальних перевірок кандидатів на публічні посади 116 осіб отримали відмову у призначенні через приховані активи або виявлені ризики.
Аналіз свіжих кейсів показує, що фантазія посадовців у спробах легалізувати статки залишається винахідливою, хоча й передбачуваною.
Спадок у гаражі: т.в.о. голови Державної екологічної інспекції не зміг підтвердити походження готівки на суму понад 49,9 млн грн ($653 тис.). Посадовець пояснив наявність валюти тим, що нібито знайшов її у гаражі, який отримав у спадщину від бабусі. Перевірка довів відсутність законних доходів у всієї родини.
Військовий сектор та нерухомість: у колишнього заступника командувача ГУ Нацгвардії виявлено ознаки необґрунтованості активів на 4,9 млн грн (придбання приміщень в елітному готелі у Східниці) та непотверджено походження ще 16 млн грн готівки. Водночас ексочільник Департаменту логістики НГУ приховав нерухомість у Київській області на суму понад 13 млн грн.
Для Південного регіону характерна власна специфіка антикорупційних перевірок.
Одеська область посіла 2-ге місце в Україні за обсягами задекларованої посадовцями криптовалюти (99 млн грн), поступившись лише столиці. Оскільки віртуальні активи є одним із найпопулярніших інструментів легалізації сумнівних доходів, НАЗК бере такі декларації під особливий контроль.
Серед місцевих кейсів — завершення перевірки декларації заступника голови Одеської обласної ради (виявлено незадеклароване авто та подання підроблених документів) та початок процедури конфіскації необґрунтованих активів посадовиці обласної податкової служби на суму понад 2 млн грн.
Миколаївська область потрапила до переліку регіонів із найвищим відсотком порушень: понад 70% перевірених декларацій містили ознаки подання недостовірних відомостей. У зоні підвищеного ризику опинилися керівники комунальних підприємств, представники ТЦК та СП, а також посадовці, залучені до процесів відбудови інфраструктури.
Потрапляння матеріалів НАЗК до місцевих загальних судів (Приморського чи Малиновського в Одесі, Центрального чи Заводського у Миколаєві) демонструє складнощі притягнення до відповідальності за ст. 172-6 та 172-7 КУпАП.
За статистикою, приблизно 50–60% адміністративних протоколів закриваються судами без накладення штрафів та без внесення осіб до Реєстру корупціонерів.
1. Сплив строків (ст. 38 КУпАП): притягнути до відповідальності можна не пізніше 6 місяців з дня виявлення і 2 років з дня вчинення. Затягування процесів через лікарняні, відпустки чи клопотання адвокатів дає змогу посадовцям законно уникнути покарання.
2. Відсутність складу правопорушення: суди часто стають на бік захисту, якщо неподання декларації пояснюється форс-мажорами (обстріли, відсутність світла/зв'язку), а голосування депутатів вважається таким, що не містить реального конфлікту інтересів.
Важливий дефініційний нюанс: судова практика чітко розмежовує "потенційний" та "реальний" конфлікт інтересів.
"Потенційний" (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП) — це лише наявність суперечності між приватним інтересом і службовими обов'язками (посадовець просто не повідомив про це).
"Реальний" (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП) — це коли посадовець вже вчинив дію чи проголосував в умовах цього конфлікту.
Якщо НАЗК не доведе прямий вплив голосу чи підпису на отримання особистої вигоди, суди закривають справи за відсутністю складу правопорушення.
Водночас у справах про цивільну конфіскацію (коли майно чиновника значно перевищує його офіційні доходи), які розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС) за позовами САП, практика є значно жорсткішою — необґрунтоване майно все частіше вилучається на користь держави.
Посилення цифрових інструментів НАЗК (автоматичні звірки з митницею, реєстрами нерухомості та прикордонною службою) робить приховування статків усе складнішим завданням. Проте головним вузьким місцем антикорупційної системи залишається швидкість та якість судового розгляду на місцях. Поки процесуальні строки дозволятимуть закривати справи в регіональних судах, інститут декларування виконуватиме радше викривальну, аніж невідворотно каральну функцію.
Цифри та факти: підсумки півріччя
За результатами контрольних заходів у першому півріччі НАЗК завершило перевірку 415 декларацій. Результат вражає своєю результативністю: у 412 випадках виявлено порушення, а загальна сума незадекларованих або необґрунтованих активів перевищила 1,9 млрд грн.
З усього масиву викриттів агентство зафіксувало:
Недостовірні відомості (ст. 366-2 КК України або ч. 4 ст. 172-6 КУпАП) — у 243 деклараціях на суму понад 1,836 млрд грн;
Незаконне збагачення (ст. 368-5 КК України) — у 7 деклараціях на загальну суму понад 111 млн грн;
Необґрунтовані активи (підстава для цивільної конфіскації) — у 5 деклараціях на суму понад 23 млн грн.
За матеріалами НАЗК компетентні органи (НАБУ, ДБР, Нацполіція) вже порушили низку кримінальних проваджень, а до правоохоронних структур направлено 228 обґрунтованих висновків.
Паралельно працює фільтр на вході до влади: під час обов’язкових спеціальних перевірок кандидатів на публічні посади 116 осіб отримали відмову у призначенні через приховані активи або виявлені ризики.
Схеми року: «готівка від бабусі» та елітна нерухомість
Аналіз свіжих кейсів показує, що фантазія посадовців у спробах легалізувати статки залишається винахідливою, хоча й передбачуваною.
Спадок у гаражі: т.в.о. голови Державної екологічної інспекції не зміг підтвердити походження готівки на суму понад 49,9 млн грн ($653 тис.). Посадовець пояснив наявність валюти тим, що нібито знайшов її у гаражі, який отримав у спадщину від бабусі. Перевірка довів відсутність законних доходів у всієї родини.
Військовий сектор та нерухомість: у колишнього заступника командувача ГУ Нацгвардії виявлено ознаки необґрунтованості активів на 4,9 млн грн (придбання приміщень в елітному готелі у Східниці) та непотверджено походження ще 16 млн грн готівки. Водночас ексочільник Департаменту логістики НГУ приховав нерухомість у Київській області на суму понад 13 млн грн.
Для Південного регіону характерна власна специфіка антикорупційних перевірок.
Одещина: крипта та маскування майна
Одеська область посіла 2-ге місце в Україні за обсягами задекларованої посадовцями криптовалюти (99 млн грн), поступившись лише столиці. Оскільки віртуальні активи є одним із найпопулярніших інструментів легалізації сумнівних доходів, НАЗК бере такі декларації під особливий контроль.
Серед місцевих кейсів — завершення перевірки декларації заступника голови Одеської обласної ради (виявлено незадеклароване авто та подання підроблених документів) та початок процедури конфіскації необґрунтованих активів посадовиці обласної податкової служби на суму понад 2 млн грн.
Миколаївщина: комунальний сектор та ТЦК
Миколаївська область потрапила до переліку регіонів із найвищим відсотком порушень: понад 70% перевірених декларацій містили ознаки подання недостовірних відомостей. У зоні підвищеного ризику опинилися керівники комунальних підприємств, представники ТЦК та СП, а також посадовці, залучені до процесів відбудови інфраструктури.
Судовий бар'єр: чому протоколи не завжди стають вироками
Потрапляння матеріалів НАЗК до місцевих загальних судів (Приморського чи Малиновського в Одесі, Центрального чи Заводського у Миколаєві) демонструє складнощі притягнення до відповідальності за ст. 172-6 та 172-7 КУпАП.
За статистикою, приблизно 50–60% адміністративних протоколів закриваються судами без накладення штрафів та без внесення осіб до Реєстру корупціонерів.
Ключові причини закриття справ:
1. Сплив строків (ст. 38 КУпАП): притягнути до відповідальності можна не пізніше 6 місяців з дня виявлення і 2 років з дня вчинення. Затягування процесів через лікарняні, відпустки чи клопотання адвокатів дає змогу посадовцям законно уникнути покарання.
2. Відсутність складу правопорушення: суди часто стають на бік захисту, якщо неподання декларації пояснюється форс-мажорами (обстріли, відсутність світла/зв'язку), а голосування депутатів вважається таким, що не містить реального конфлікту інтересів.
Важливий дефініційний нюанс: судова практика чітко розмежовує "потенційний" та "реальний" конфлікт інтересів.
"Потенційний" (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП) — це лише наявність суперечності між приватним інтересом і службовими обов'язками (посадовець просто не повідомив про це).
"Реальний" (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП) — це коли посадовець вже вчинив дію чи проголосував в умовах цього конфлікту.
Якщо НАЗК не доведе прямий вплив голосу чи підпису на отримання особистої вигоди, суди закривають справи за відсутністю складу правопорушення.
Водночас у справах про цивільну конфіскацію (коли майно чиновника значно перевищує його офіційні доходи), які розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС) за позовами САП, практика є значно жорсткішою — необґрунтоване майно все частіше вилучається на користь держави.
Посилення цифрових інструментів НАЗК (автоматичні звірки з митницею, реєстрами нерухомості та прикордонною службою) робить приховування статків усе складнішим завданням. Проте головним вузьким місцем антикорупційної системи залишається швидкість та якість судового розгляду на місцях. Поки процесуальні строки дозволятимуть закривати справи в регіональних судах, інститут декларування виконуватиме радше викривальну, аніж невідворотно каральну функцію.
S&G.
Немає коментарів: