Вчора ми писали про право ОСББ будувати власні СЕС, а вже сьогодні життя влаштувало нам жорсткий іспит. Головний редактор Вячеслав Головченко пройшов шлях через знеструмлене місто і побачив, як виглядає справжня стійкість без прикрас.
«Сьогодні в Миколаєві від нічних нальотів по енергосистемі о 10-й зникла електрика. Мені треба було в район Сухого Фонтана. Трамвай не ходив — я пішов пішки. По дорозі від сонця й швидкої ходи спітнів, захотів пити.
По дорозі був гастроном "Никольський". Дивлюсь на дах — величезні сонячні панелі. Завітав. 13 холодильників з напоями, плюс 6 шт морозильників та вітрин з ковбасою, соломкою та свіжими овочами — всі працювали, як й світильники. Енергії сонця вистачає на роботу магазину. Не питав, чи є акумулятори.
Спитав тільки, скільки вже працює власна СЕС? Кажуть, з минулого літа, то ще й кондиціонери точно працюють.
На зворотньому шляху в цьому ж районі зустрів готель "Брігантина" — весь обвішаний сонячними панелями.
А трансформаторне поле поряд, де ковирялись якісь електромонтажники, не з'явилось ніяких протидронових решіток, укриттів над трансформаторами. Ну й трамваї продовжували стоять там де їх відключення застало».
На зворотньому шляху в цьому ж районі зустрів готель "Брігантина" — весь обвішаний сонячними панелями.
А трансформаторне поле поряд, де ковирялись якісь електромонтажники, не з'явилось ніяких протидронових решіток, укриттів над трансформаторами. Ну й трамваї продовжували стоять там де їх відключення застало».
Мораль «Сухого Фонтану»
Це і є наочна різниця між «економікою плитку» та «економікою драйву». Поки державні структури та великі монополісти часто не можуть захистити навіть критичні вузли, приватний власник — від магазину до готелю — створює власну систему безпеки. Це й є адаптивність.
Сьогоднішній досвід показав: сонячна енергія — це не «зелений порядок денний» для заспокоєння європейців. Це єдиний спосіб випити холодної води в спекотному Миколаєві, коли енергосистема «лежить».
Замість епілогу
Це діагноз нашій реальності. Ми бачимо два типи управління:
Перший — приватний драйв власників «Никольського» та «Брігантини», які ще минулого літа інвестували в сонце і сьогодні мають і холодну воду, і працюючі кондиціонери.
Другий — інертність великих систем, де трансформатори стоять беззахисними, а електротранспорт завмирає, як пам'ятник минулій епосі.
Для миколаївських ОСББ це найкращий аргумент. Не треба чекати на «загальне» світло. Приклад гастроному на Сухому Фонтані доводить: власна СЕС — це єдиний спосіб не стояти «там, де застало відключення», а продовжувати жити й працювати.
Сонце в нашому степу — це простір свободи. Питання лише в тому, чи готові ми змонтувати цю свободу на своїх дахах.
Питання до громади: чому малий бізнес зміг захистити свій холодильник сонячною панеллю за один сезон, а стратегічні об'єкти досі стоять під відкритим небом, чекаючи на черговий приліт?
Перший — приватний драйв власників «Никольського» та «Брігантини», які ще минулого літа інвестували в сонце і сьогодні мають і холодну воду, і працюючі кондиціонери.
Другий — інертність великих систем, де трансформатори стоять беззахисними, а електротранспорт завмирає, як пам'ятник минулій епосі.
Для миколаївських ОСББ це найкращий аргумент. Не треба чекати на «загальне» світло. Приклад гастроному на Сухому Фонтані доводить: власна СЕС — це єдиний спосіб не стояти «там, де застало відключення», а продовжувати жити й працювати.
Сонце в нашому степу — це простір свободи. Питання лише в тому, чи готові ми змонтувати цю свободу на своїх дахах.
Питання до громади: чому малий бізнес зміг захистити свій холодильник сонячною панеллю за один сезон, а стратегічні об'єкти досі стоять під відкритим небом, чекаючи на черговий приліт?
В.Головченко.
Немає коментарів: