Вітчизняна практика проведення виборів доводить: в останній момент перед виборами депутатів місцевих рад змінюється законодавство. Але один момент залишається незмінним: місцеві відділення національних партій, побудовані на банківській фінальний системі. Й демонструють вони повсюдно яскраво виражену анемічність. Навіть "ячійки" дуже «гучних» вождиських політпроектів, які, повинні мати сильний підбор партійців, не змогли ні разу виступити в регіональних медіа з яскравими меседжами. Бо не готуються!
Розповсюджено оголошують: нас не допускали! Бо коли потрібно самим звертатися до виборця …виявляється набору тем вистачає на пару днів. В компанія зазвичай 90 днів. Що комунікувати 3 місяці з потенційними виборцями - не зрозуміло. Особливо тепер, коли багато пасіонарних особистостей загинули на фронтах.
Що це?
З одного боку, чітке усвідомлення нездатності заволодіти душами виборців. С іншого – яскраве підтвердження тези про невпевненість політичної життя в нашій країні. У наявності понад 170 вивісок партій. Одночас в Україні, не так багато людей, здатних не просто «обслуговувати» демократичні процедури виборів, але займатися партійним будівництвом. Рясно його замінюють культурно-розважальною роботою.
Так як більшість партійних проектів – додаток до тих чи інших бізнес-імперій, то і в основі побудови партії закладаються принципи філій. Находим в місті Н. пару опорних людей, виявляємо свои інтереси, вручаємо тим громадянам партійний прапорець… а далі – подивимось. Годувати у дорозі ніхто не обіцяв.
У момент виборчих кампаній такі філії партій торгують своїм прапором наліво й направо. Сам в передвиборний період був якось в офісі однієї такої філії. Партійне знамення в прямому сенсі, відклеялось від стіни на 5-й хвилині розмови, в якій мене "прийняли" до участі в партійному списку кандидатів у міськраду.
Ті гуртки, які нині "вирядились" в опозиційні вериги, вивчили мантру мучеників і активно втрачають своїх спонсорів, меценатів. Це відбувається непроста. Бізнесмени, які вибрали «ліві» партії для «квартирування» - впевнені, що це «понарошку», а коли стає очевидно, що вони - ідеологічні опоненти буржуазії, їх "прикривають". Наступає витрезвлення. За ним можна надіється на більш чітке ідеологічне позиціонування. Але тоді виявиться, що половина регіональних філій була відкрито ідеологічними ворогами. Впору проводити політичний аудит. А слідом за ним, политликнеп.
Партії і партійна бюрократія потрібні не тільки бізнесу, вони в першу чергу потрібні розвитку суспільства. Вивести наш край із депресивних і мало людних одна тільки партія влади не в змозі. Громадська дискусія і контроль, які і забезпечують якісні партійні списки, можуть сприяти налаштуванню ефективної роботи на місцях. Тв ж вожді, які ждуть від своїх «прапорців»-філіалів на мапі країни, лише «одобрямса» явно не планують перспектив тому чи іншому регіоні країни. Значить, вони і далі будуть маргінезуватися і втрачати своїх прихільників. Й ніякою агітаційною роботою «пішовши души» не вернути.
В.Головченко.
Немає коментарів: