Вчора Верховна Рада прийняла резонансні соєві-ріпакові правки. Було це зроблено, напевно, навмисно під шумок призначення нового уряду, щоб громадськість звернула не так багато уваги на це.
Власне, сама громадськість на цей процес практично не звертала уваги. Ми бачили лише достатньо багато змістовної якісної інформації від Олега Нівєвського з KSE, який дуже фахово і добре описував цю ситуацію. Ось посилання — можете почитати детальніше: https://t.me/oleg_nivievskyi/1331
Що ми скажемо від себе?
Суть проєкту полягає у введенні експортних мит — 10% на експорт сої та ріпаку. Це — частина політики стимулювання переробки сої та ріпаку на олію з цих культур. Як якісний приклад наводилась історія з соняшником та переробкою його в олію. Колись на насіння соняшнику теж були введені експортні мита — і це стимулювало виробництво олії, стимулювало переробку.
Але давайте згадаємо: на сою теж колись давно вводили експортні мита з тією самою метою. Але чомусь тоді нічого не поїхало.
Тут ми хочемо сказати щось більш загальне — не лише те, що стосується аграрної галузі, а про те, як створювати додану вартість, як створювати продукт в економіці, щоб він був доволі складний і щоб виробництво залишалося в країні.
Отже, ми на сьогодні для себе означаємо три дуже важливі факти.
Перший — це внутрішній попит. Якщо є міцний внутрішній попит, він буде стимулювати посилення внутрішнього виробництва, яке потім зможе масштабуватися на міжнародні ринки. Прикладом є курятина.
В Україні через низький рівень доходів споживають переважно курятину. Вона дешева, її може дозволити собі багато людей. Саме тому в Україні доволі потужна інфраструктура виробництва курячого м’яса. І в нас є одна вже напевно транснаціональна компанія — МХП, яка експортує цю курятину ледь не по всьому світу.
Другий аспект — це сировина, яка є лише в Україні або є у значних обсягах, і від цього Україна є конкурентоспроможною в цьому питанні. Це, наприклад, залізо, уран, чи той же соняшник. Україна — один з найбільших виробників соняшникового насіння. І тому в Україні є потужна галузь переробки, але і до неї є питання.
Третій аспект — це західний капітал і вихід на зовнішні ринки.
Соняшникова олія — і тут чудовий приклад. Галузь піднялась у 2000х, якраз після перемоги Помаранчевої революції, внаслідок якої в Україну зайшов західний капітал. І важливий момент — тут зійшлися два ключові чинники: західний капітал і залежність світового ринку від української сировини.
Умовно кажучи, західні виробники олії зрозуміли, що їм дешевше побудувати завод в Україні й виробляти олію тут, ніж бути залежними від дій нашого уряду. І тоді експортні мита, які накладали на соняшникове насіння, якраз збіглися з цими двома умовами. Це був успішний збіг: західний капітал + потреба світового ринку + мита як стимул.
Але з соєю та ріпаком — ситуація інша. Україна не диктує правила. Експортні мита обмежують нас, а не світ. Вони не стимулюють внутрішню переробку, а, по суті, стимулюють зменшення внутрішнього виробництва сої та ріпаку, бо приведе до зменшення внутрішніх цін.
І малий фермер двічі подумає, чи варто вирощувати сою чи ріпак, якщо можна сіяти кукурудзу або той самий соняшник, де бар’єрів менше а ринок активніше.
По суті, ми знову обмежуємо самі себе. Створюємо умови, в яких страждає малий і середній фермер, а великий гравець має простір для маневру. І при цьому ми створюємо якийсь фонд підтримки аграрного бізнесу, типу "фонд компенсації" тим, хто постраждає від цих мит.
Що це взагалі таке? Що це за "кращі європейські практики" в українському виконанні?
Це взагалі про що? Наскільки тупа ця ідея...
Ми забираємо у вас гроші, щоб начебто стимулювати виробництво сої, а потім частину цих грошей вам повернемо як "підтримку"? Хто це придумав? Що за крінж? Позорище.
І на завершення хочемо звернути увагу на один цікавий факт. У цій історії фігурує прізвище одного дуже відомого українського бізнесмена — власника однієї з найбільших агрокомпаній країни. І його політичний вплив у Верховній Раді. Його група депутатів.
Це саме той персонаж, який зараз влаштовує доволі дивні дії на Варшавській фондовій біржі і тисне на міноритарних акціонерів, таких як Павло Бойко, який був змушений виїхати з України через фіктивні кримінальні справи.
Куди ми котимося? Що відбувається?
Ми обмежуємо єдиний більш-менш функціональний сектор економіки, де працювала ринкова конкуренція. І тепер будемо писати правила під великі компанії, які навіть на фондовій біржі не можуть нормально функціонувати.
Ціна на сою вже впала. Трейдери спеціально занижують її, щоб не дати експортувати сою, до введення дії мит.
Ми за переробку. Ми за додану вартість. Ми за збільшення ВВП та створення нових робочих місць.
Але не можна створити "плюс для всіх", роблячи серйозний мінус для конкретної групи виробників.
Останній Капіталіст
Немає коментарів: