Біографії щоб подумати

Презентація у книгарні Є нової біографічної книги Ігоря Стамбола

У великій, колись колоніальній Британії народився й оформився жанр біографій. Ми на початку війни згадували про цикл біографій на стику розбрату та ідеології. А що тепер? Через 3 роки? Полиці книгарень "ломляться" від сотен томів перекладених біографій, є місцеві. Вирішили спитати у відомого українського фахівця біографічної літератури - Ігоря Стамбола.*

Жанр біографічної літератури в Україні набуває популярності. Що впливає найбільше, автори чи "герої"?

- День біографа - британське свято, вони, як і в більшості жанрів літератури і в біографії стали законодавцями мод у 19 ст.

І в світі, і в Україні - ім'я автора має велике значення. Чудова біографія відомої постаті, написана незнаним автором просто не дійде до читача. Хіба буде дуже хороше видавництво. 

З іншого боку, відомі постаті, особливо сучасності, можуть і самі пропіарити власну біографію, але це не дуже часте явище. 

Ще з 2014 року було багато проєктів про героїв сучасності, тут вже вони цікавлять суспільство більше, ніж автори. Бо є важливим той досвід і велике співпереживання учасникам Револіції та війни.



Кого на ваш погляд "забули" у дослідженнях вітчизняні біографи?

- Насправді, більшість ніш майже заповнені. Багато потребує свіжого і сучасного погляду, бо тільки патріотичним пафосом з ХХ ст, наприклад, вже молодь не переконати в успішності постаті, треба показати в чому успіх: бізнес, менеджмент, передбачаються й світова слава. Чого немає - перегляду біографій ворогів: а чому б не написати біографію Петра І-Леніна-троцького-путіна з українського погляду?

Де на ваш погляд розробляють біографістику краще?

 - Колись Галичина мала першість саме у діячах національного плану, Наддніпрянщина ще й совєцьких і людей 90-х піарила. Сьогодні - все навколо видавництв, у тому Харків мав першість, наприклад біографічна серія Фоліо - досі найбільша. Львів - пропонує креатив, який підхоплюють інші. Нині більшість досліджень - по наукових та документо-орієнтованих інституціях концентрується у столиці.

Нова книга

Чи не збіднює вітчизняну
біографістику, що інженерна культура майже "непомітна" - не досліджується?

- Інженерія часів СРСР вже не цікава поколінню 25-35. Зараз буде перспектива за новими "піонерами" - наприклад  безпілотних систем, але для того ще треба стати модними у світі. А от чого мало було, порівняно зі світом: текстів про зірок і спортсменів. Автобіографія футболіста Шевченка - написана в Італії, Зінченка - в Британії, наше суспільство не сформувало такого запиту і "зірка" цього тут не пропонує.

Наскільки війна "зупинила" розвідки місцевих авторів?

- Доступ до архівів значно ускладнений, але опитування фондів - значне підсилення. Є суспільний запит на "своїх" і він достатньо добре реалізовується. З іншого боку - чим ближче до фронту- тим складніше. Але війна - то ще один великий запит на нову біографію: військових діячів і військовиків. Найбільші черги за автографами на книжкових ярмарках за "Залужним" та суворою прозою убд.

Скільки на ваш погляд в Україні авторів біографій? Популярних й наукових?

- Десятки тисяч: кожен краєзнавець, бібліотекар та науковець - реалізований чи потенційний біограф. Популярного значно менше, аніж історичних портретів.

Кого читаєте з задоволенням?

- Завжди звертаюся до мемуарів: наших і чужих. Мемуари - найкращий роман (спогади Миколи Руденка і щоденники С.Єфремова- обов'язкове для читання всім українцям, але й Чикаленко важливий). 

Серед белетризованих біографій- порадив би С.Процюка - гарна проза. А от нон-фікшн більше вміють за кордоном. Мартіні Поллак, чи Алоїз Принц - віртуртуози жанра, хоча і "Сковорода" Ушкалова, або "Франко" Грицака - вартісні біографії.

Чого не вистачає для повстання корпусу українських біографів?

- Це справа коштовна. Видані мною листи Івана Липи - 5 років праці. Повне видання творів замовчуваного зо СРСР діяча - це десятки років праці, причому інтелектуалів, але в результаті- "вузькоспецифічна" література, яка не покриває витрачених ресурсів. Але перспектива є, автори і редактори мають навчитися монетизувати працю. Бо за повнотекстами і великі відкриття та нові сенси.

*Ігор Стамбол,

кандидат історичних наук, 

доцент кафедри інформаційних комунікацій

Факультету української філології, культури і мистецтва

Київського університету імені Бориса Грінченка, експерт УКМЦ.