![](https://texty.org.ua/documents/326/cover_kF7BzxB.gif)
Read this article in English
На початку березня, одразу після повномасштабного вторгнення, російські інформаційні війська націлилися на українські райцентри — і для кожного обраного міста чи громади створили власний телеграм-канал. Кожен з них декларував, що повідомлятиме місцевим жителям локальні новини. А насправді взявся поширювати російські тези та сприяти підтримці окупантів. Або імітувати таку підтримку місцевими.
Сама стратегія створення локальних джерел пропаганди є доволі ефективною. Принаймні теоретично. Адже на противагу центральним рупорам російської пропаганди, локальні ресурси можуть легше завойовувати місцеву аудиторію та здобувати її довіру, оскільки змішують свої тези з місцевими новинами, іноді корисними.
Системний підхід щодо створення телеграм-каналів у всіх окупованих населених пунктах підтвердив захоплений у березні в полон російський підполковник, начальник відділення інформаційного протиборства та оперативного маскування 58-ї армії Південного військового округу ЗС РФ. На допиті він назвав 10 таких каналів. Ми виявили їх 120. З них 68 було створено в перші два тижні війни, а решту запустили після посилення й поглиблення окупації, потім частину з них припинили оновлювати.
Ми розташували ці канали на карті, щоб оцінити початкові воєнні амбіції Росії.
![](https://github.com/texty/telegram-occupation/raw/main/weeks/gif1.jpg)
Цікаво, що ця карта схожа на карту плану вторгнення, яку ще до початку війни опублікувало німецьке видання Bild
![](https://texty.org.ua/media/images/compare_KtrSsmT.original.jpg)
Щоправда, відступ на київському напрямку та припинення просування російської армії на інших фронтах зменшили амбіції й на інформаційному фронті – від березня нові російські тг-канали зʼявлялися вже лише на півдні України. А від травня — тільки в Херсонській області.
У результаті бачимо нерівномірність інформаційної агресії: поки Херсонська й Запорізька області густо засівали окупаційними інформаційними телеграм-каналами, нещодавно звільнена Харківська область залишалася майже “непокритою” за межами самого Харкова. Можливо, це свідчить про більш і менш пріоритетні території окупації. І такий розподіл інформаційної активності корелює з воєнними зусиллями. Це стало помітно під час вересневого українського наступу: на Харківщині росіяни виставили менш боєздатні частини, а найбільш підготовлені сконцентрували на Херсонщині.
Водночас на початку літа відбулося зменшення масштабів мережі (а з нею — й остаточне зменшення російських воєнних амбіцій).
![](https://texty.org.ua/media/images/pair.original.jpg)
Відтоді активні місцеві телеграм-канали залишилися лише в Херсонській і Запорізькій областях. До того ж загальна їх кількість поступово зменшилася до 80.
Російська телеграм-імперія в Україні
Розбудовою мережі (про)російських інформаційних пропагандистських джерел, які начебто працюють в Україні, Росія займається вже багато років. На відміну від офіційних рупорів Кремля, їхнє основне завдання — транслювати підтримку Росії та “зсередини” критикувати українську владу. І робити це, використовуючи максимально можливу багатоканальність: сайти, телебачення, соціальні мережі й навіть друковані видання.
Поступово одним з основних інструментів російської пропаганди став телеграм, який уже здобув статус найпопулярнішої в Україні соціальної мережі та найнебезпечнішого джерела російського впливу. Адже телеграм абсолютно не модерує контент і російські пропагандисти там почуваються вільно. До того ж в умовах поганого інтернету телеграм завантажується на телефон швидше, ніж сайти медіа чи соцмережі.
Ще на початку лютого 2021 року СБУ звинуватила 12 загальноукраїнських телеграм-каналів у тому, що їх ведуть агенти впливу спецслужб РФ. Їхня цільова аудиторія — мешканці великих міст, які цікавляться політикою, а також чиновники й політики.
Як із їхньою допомогою Росія намагалася маніпулювати українськими парламентарями, читайте тут.
Ці канали поширювали панічні настрої та намагалися (й досі намагаються) дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію. Половину з них створювали прицільно для жителів найбільших міст сходу й півдня України. Саме їх створення наприкінці 2018 року можна вважати стартом розбудови регіональних проросійських інформаційних телеграм-осередків.
Кульмінації ця розбудова досягла після початку війни, коли телеграм став основним інструментом для імітації локальної новинної стрічки й місцевої підтримки окупантів. СБУ встановила осіб, які керували каналами, декого навіть арештували, але основні фігуранти мешкали за межами України.
Централізований російський контент і “накручені” підписники
Зважаючи на ідентичне оформлення й синхронність стрічки російських телеграм-каналів, створених після 24 лютого 2022 року, які мімікрували під українські, можна зробити висновок, що принаймні половину з усіх 120 каналів централізовано створили російські інформвійська. І вели їх теж, вочевидь, з єдиного штабу.
Найяскравіший приклад — мережа з 51 каналу, створена 5–7 березня. Кожен канал — з назвою міста в заголовку та російським або українським прапором опісля. Кожен з однаковою кількістю накручених підписників у перші дні створення. А також з ідентичним описом, у якому пропонують, у разі чого, звертатися до того самого адміна. Усі канали публікували однакові тексти про російські гуманітарні коридори й гуманітарну допомогу.
Як свій перший пост 43 канали обрали цитату зі звернення російського воєначальника, керівника Національного центру управління обороною РФ Михайла Мізінцева. Змінювали лише назву міста:
![](https://texty.org.ua/media/images/42_screens.original.jpg)
“Жители [підставити назву міста]!
Гуманитарная обстановка на Украине, к сожалению, стремительно ухудшается и продолжает принимать катастрофические масштабы. Российская сторона при этом предпринимает все возможные меры по стабилизации сложившейся чудовищной для украинского народа ситуации, выполняет взятые на себя гуманитарные обязательства и будет выполнять их и дальше”.
ПІДПИСАТИСЯ
Отримуйте найкращі статті на е-мейл
Розбудова паралельної реальності
Очікуючи на радісну зустріч російської армії, усі згадані канали від моменту створення або відкрито заявили про свою проросійську позицію в описі чи російським прапором на аватарці, або активно перепощували новини з великих російських пропагандистських ЗМІ, таких як “РИА Новости” чи “ТАСС”. А кожен третій пост на досліджуваних каналах мав у тексті слово “Россия”, “россиянин” або “русский”. Жоден з них навіть не намагався зайняти “нейтральну” позицію. Що, очікувано, не сприяло їх популярності серед українців.
Усі їхні дописи можна розділити на дві великі групи: російська офіційна пропаганда й місцеві новини.
Російська пропаганда в локальних телеграм-каналах загалом дублює офіційну кремлівську й зосереджена на таких темах:російська допомога українцям і роздача російської гуманітарки (одна з найпопулярніших тем навесні);
успіхи на фронті й могутність російського озброєння;
класичні пропагандистські російські тези про “братські народи”, “спільну історію”, “повернення в рідну гавань” та “Велику Росію”;
спроби поєднати ці тези з аргументацією необхідності проведення референдумів;
демонізація ЗСУ та агресивна антиукраїнська риторика.
![](https://texty.org.ua/media/images/image9_sK1Dks2.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image10_6CbxK1l.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image3_88OYpxp.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image18.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image12_y32YMRd.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image15.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image9_sK1Dks2.original.png)
Фактично вся офіційна пропаганда вміщається у дві основні тези: “Росія тут назавжди” й “Росія гарантує місцевому населенню нове життя”.
Ця мережа каналів репостить пропагандистські ролики від RT про щасливе життя в Росії під лозунгами “Россия это счастье” та “Россия это забота”. Обіцяє збільшити соціальні виплати, зменшити тарифи й додати інші матеріальні плюшки — все після референдуму та отримання російського паспорта чи навіть громадянства. А як ідеальний зразок завжди демонструє нібито успішний Крим — щоправда, замовчує всі наявні там проблеми. І тим паче ніхто нічого не каже про ситуацію на окупованому Донбасі.
![](https://texty.org.ua/media/images/image2_kpOtgzQ.original.png)
Щодо місцевого контенту, то асортимент тем значно ширший. Але їх усі можна звести до двох типів: потенційно корисні для місцевих мешканців оголошення та класичні “паркетні новини” — тепер щодо нової окупаційної влади, щоб посилити її сприйняття як легітимної.
![](https://texty.org.ua/media/images/image17.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image7_tYJ0q8b.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image13.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image14.original.png)
![](https://texty.org.ua/media/images/image17.original.png)
Рецепт успіху такого тг-каналу доволі простий: максимум локальних новин, мінімум пропаганди. Що більше корисного місцевого контенту, то більше справжніх підписників. Що краще завуальовано “паркетні” новини, то ефективніша реальна пропаганда й вища ймовірність довіри до окупаційної влади. Але й то складніше вести такий канал.
Зразковий пропагандист
Більшість каналів ідуть простим шляхом: репостять російські новини й місцевих колаборантів, збільшують свою аудиторію завдяки фальшивим користувачам (про що свідчить різке одноразове зростання їх кількості та значно менша кількість переглядів). Але є й ті, що зуміли ефективніше використати доступ до окупаційної влади. Найяскравіший приклад — “Официальный канал Каховской военно-гражданской администрации”.
Це один з перших “адміністративних” каналів, запущених у травні. У ньому все зробили так, як, вочевидь, планували для всієї мережі. Хто саме його веде — невідомо.
Серед типового контенту — оголошення від Каховської ДЮСШ, шкіл і дитсадочків, новини про початок видачі автономерів російського зразка, радощі від постачань рязанських шкільних підручників, залякування перевірками підприємців, які відмовляються виставляти цінники в рублях, і зовсім мало постів суто пропагандистського змісту на кшталт новини про те, як “Укронацисты пообещали убить Кирилла Стремоусова”.
Певний зразковий окупаційний інформаційний телеграм-канал. Має 4500 підписників і середній перегляд посту — 4000 разів. Це високий показник. І цей канал має один з найвищих показників оригінальності контенту серед усієї мережі.
Репости VS оригінальний контент
Репости є невіддільною складовою більшості каналів. У середньому кожен третій пост на окупаційних каналах є репостом. Проте більшість намагається балансувати між репостами та власними публікаціями.
01-10.8-0.80.6-0.60.4-0.40.2-0.2більше репостівбільше «своїх» постівЗапорізькаХарківськаХерсонськаІндекс оригінальності контенту каналів 0 означає однакову кількість репостів та постів1 – всі пости «свої» -1 – весь канал складається тільки з репостів. Розмір крапки – кількість публікацій від моменту створення до 1 вересня.
ЗАПОРОЖСКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУБЛИКАНовокаховская ПРАВДА15 06742
Харьков ZХерсонский Вестник
Запорожье 24 | Новости
Новости Мелитополя и не только
Бердянск наш
Херсон.ру
Каховский Городской Быт
На самом деле в Херсоне
У телеграм-каналі “Запорожская Народная Республика” 85% контенту — репости з 370 інших каналів. Понад 1000 з них — з каналу “Военкоры Русской Весны” та майже 800 — з російського пропагандистського каналу “Рыбарь”. Цей канал створили на початку березня, за 5 місяців на ньому опублікували понад 15 тис. повідомлень.
![](https://github.com/texty/telegram-occupation/raw/main/jpg_slides/slidesnetwork1.jpg)
Створені окупантами тг-канали, намагаючись зберегти локальність своєї стрічки, активно репостили з “братніх” телеграм-каналів регіону. А тому кожен третій репост походить з самої мережі окупаційних каналів регіону.
Тому, наприклад, канали Бердянська й Мелітополя (а для цих міст створювали 8 і 6 каналів відповідно) виокремлюються на мережі в окрему групу. Також неозброєним оком видно штучну мережу з 51 каналу для різних міст України, які репостили лише один одного й мало цікавилися, що відбувається за межами їхньої бульбашки.
Українські військові в приватних розмовах стверджують, що їхні противники на полі бою не повідомляють своєму керівництву про реальний стан справ. Були навіть свідчення, що молодші офіцери інсценували події для фотозвітів начальству. У цій порушеній комунікації, яку російська мова описує словом “очковтєратєльство”, — одна з причин нинішньої слабкості російської армії. Також російська армія має жорстку управлінську культуру, в якій не місце імпровізації, а є лише сліпе й формальне виконання наказу.
Схоже, така сама проблема роз'їдає й армію пропагандистів.
Матеріал створено в межах проєкту Fight For Facts!, який фінансує Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відбивають погляди BMZ.
Матеріали ТЕКСТИ.org.ua можна використовувати згідно ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства, CC BY (переклад ліцензії українською). Велике прохання ставити гіперпосилання в першому чи другому абзаці вашого матеріалу.
Немає коментарів: