пʼятниця, 18 грудня 2020 р.

Успіх та свобода замість рабства та злиднів… або історія одного переселенця з Донбасу



Ніхто й ніколи на засіданні Ротарі Клуб Миколаїв не називав Сергія Сафронова переселенцем. Він завжди мав активну життєву позицію, брав активну участь у житті клубу та займався активною громадською діяльністю в Миколаєві. Активна життєва позиція - ось головна відмінність Сергія Сафронова від інших.
Сергій народився в Антрациті і зробив кар’єру від звичайного робітника на шахті до начальника дільниці. Люди, які є вихідцями з Луганської області, часто говорять про те, що однією з особливостей Луганщини завжди було відчуття несвободи. В 2014 році, коли російській війська прийшли на Донбас, це вже було не просто відчуття, а реальність. Коли Сергій та його дружина Наталя побачили, хто захопив владу, одразу прийняли рішення про переїзд. На думку експертів у першу хвилю виїжджали найзаможніші та успішні. Тому що вони цінували життя в Україні і для них було важливим залишатися частиною світу. Сергій та Наталя Сафронови були саме такими. Тому погрузили речі та поїхали. Спочатку доїхали до Харківської області, а потім до Миколаєва. Тут і залишились, адже були вражені злиттям двох річок у лиман та близькістю моря. Такого на Луганщині не було.

Сергій почав шукати можливості для спілкування з активними миколаївцями і познайомився з відомим художником Владом Гур’євим, який був членом Ротарі Клубу Миколаїв. Дізнавшись про активну діяльність клубу, Сергій вирішив стати членом Ротарі. На той час він разом з дружиною вже встиг реалізувати проект разом за Світовою Організацією з Міграції. Проект полягав у створенні на базі бібліотеки, фактично, центру спілкування для переміщених осіб з Донбасу. Облаштували його за підтримки проекту «Сприяння відбудові та сталому розв'язанню проблем ВПО та постраждалого від конфлікту населення в Україні», який був підтриманий Міжнародною організацією з міграції та Управлінням культури міста Миколаєва.

Прийшовши на засідання Ротарі Клуб Миколаїв, Сергій почув про проект молодих лідерів щодо комунікацій на лавочках і одразу ж активно включився в цей проект. Завдяки завзятості Сергію дуже скоро в одному з миколаївських парків з’явилася справжня ротарійська лавочка.

Свій перший рік життя в Миколаєві Сергій закінчував в ролі Святого Миколая. Щороку Ротарі Клуб Миколаїв дарує подарунки вихованцям Миколаївського обласного дитячого будинку на День Святого Миколая, тож Сергій зголосився приміряти на себе роль Святого Миколая та привітати малечу. На Луганщині День Святого Миколая не святкували, тож Сергію було особливо приємно відчути себе в новій ролі.

«Це зовсім інше, ніж Дід Мороз та «утренники», які досі роблять у Антрациті», - відверто говорить Сергій.

Насправді, саме у таких невеликих справах і розкриваються відмінності.

Цікава міжнародна організація, Ротарі клуб, яка концентрує увагу на добрих справах та приналежність до великого руху небайдужих дієвих людей вражали Сергія.

В Миколаєві кожного року відбувається регата «Вітрила Ротарі», з усієї країни з’їжджаються ротарійці, а всі гроші, які збираються під час гонок, йдуть на дитячий вітрильний спорт.

Тоді Сергій вперше побачив, як працює ротарійське братерство, коли люди, зібравшись разом, можуть вирішувати питання: чи новий олімпійський парус для вихованців дитячої школи купити, чи мотори для човнів тренерів, чи профінансувати участь у змаганнях, на які завжди не вистачає грошей. Дорослі ротарійці дарують свою увагу та гроші для розвитку вітрильного спорту. Це частина великої родини та справ.

Сергій дуже швидко зробив кар’єру в ротарійському русі і став секретарем клубу. Він активно їздив по країні - дивився, порівнював.

Сьогодні він вже разом з дружиною переїхав до Чернігова. Там не має Ротарі клубу і зараз він мріє про створення нового клубу. І, знаючи Сергія, він знайде активних чернігівців та відновить ротарійський дух!

«Якщо порівнювати нас зараз і нас тоді - це різний світогляд. За понад 6 років ми значно розширили розуміння світу. До того, традиційні для Донбасу «дім-робота-дім». І все - ніяких роздумів. А сьогодні ми об’їхали багато областей. Побачили різних людей. Різні підходи. І ти вже розумієш, що свобода дає великі можливості! А якщо дивитися на свій рідний регіон - він просто зупинився!», - ділиться своїми думками Сергій. І додає: «Тут цінуєш кожен день, який прожив. Ти бачиш приклади успішних людей, які досягли висот в різних напрямках. І досягли самостійно. Таких багато було і в Миколаївському клубі, і у великому Ротарі, і є на кого рівнятися. Є з ким спілкуватися. І ти розумієш, що це світова організація успішних людей, які роблять на твоїх очах тисячі гарних справ».

Серед успішних проектів Сергій Сафронов згадує встановлення яскравого знаку «Ротарі» у яхт клубі Миколаєва за авторством Влада Гур’єва, забезпечення медиків необхідними засобами захисту з початком світової пандемії COVID-19 під кураторством Сергія та Інни Смирних, активну підтримку шкільних медіа завдяки ініціативі Гліба та Марини Головченко, обмін дитячими групами з Бельгією за підтримки Сергія Гужвіна. Всі ротарійці налаштовані на досягнення найкращого результату для людей.

«А що я бачив та бачу на Луганщині? Якщо ти маєш стілець та стіл - ти начальник, ти - король. А якщо ти проста людина, то ти цілком залежить від начальників. Таке враження, що там виховується ген рабства. І людям кажуть, що вони мають робити. І вони з цим погоджуються та у всьому залежать від своїх начальників. І це жахливо. Мені подобається свобода України. Мені подобається жити у вільній демократичній країні. І це не лозунги, а моє розуміння сьогодення. Я за свободу!», - говорить Сергій Сафронов і додає: «З початку я думав, що поїду з Донбасу назавжди. Але тепер я розумію, що хтось має змінювати ситуацію. Вони нікому крім своїх не вірять. І хтось їм має сказати. З ними потрібно спілкуватися і відверто пояснити, що вони свої майже 7 років згаяли. Ми розвивалися, ми жили. А вони... Вони мають зрозуміти, що в них нічого не змінювалося і стало лише гірше. Треба змінювати і їх життя на краще, тому багато роботи попереду!».
Юрій Коваленко.




Немає коментарів: