понеділок, 4 червня 2018 р.

Креативний бізнес - катапульта в нові часи

В Польщі вдалось на крани "вдягнути" ліхтарики. А в Миколаєві?
Наприкінці минулого сторіччя сформувалась думка що креативний бізнес сформований на творчих проявах людей, може з часом потіснити традіційні індустрії. Нафта, газ та інши копалини будуть замінені іншими генераторами капіталу. Сперечались не довго, але в нашім краї до сих пір небагато проявів успішних креативних підприємств. Чому? Що робити, щоб їх кількість зростала, а якість була конкурентною?

Переваги бізнеса на творчості

Ніхто не каже що розпочати креативний бізнес легко. Але одно - беззаперечно: для старту треба значно менше капітала. А вот що треба - налагодити систему стосунків та комунікацій з ринком, яка зветься маркетинг. Якщо місцем розташування креативного бізнесу може бути практично будь яка сільська оселя, то для успіху треба перебувати в інформаційному полі. Сьогодні вже в деяких новостворенних ОТГ зрозуміли, що треба використовувати таланти всіх мешканців громади. Чого ще ніяк "не вловили" міські менеджери. Підрозділи які відповідають за культуру продовжують "освоювати бюджет", а не засобами просування творчого продукту залучати покупців. В музеях та на художніх виставках зазвичай немає відвідувачів. Не розумію: навіщо брати платню за вхід в музей, якщо на його діяльність виділяються наші гроші з бюджету?

А танцевальні колективи міста? Тисячі талановитих дітей проходять через них. Навчаються гарно танцювати, а потім - ідуть з міста, бо в Німеччині чи навіть - Китаї можно заробити хореографією більше ніж на батьківшині. Про художників, мовчу. А є ще фотохудожники, поєти та композитори, конструктори та розробники програмного забеспечення. І всі вони - представники саме креативної індустрії. Проблема, що теперешній маркетинг міст(а) зовсім не враховує потреби сучасного споживача культурного продукту.  Один приклад з Миколаєва. Коли в нашому місті будували готелі, на кого вони були розраховані? Саме на суміжників й котрагентів суднобуівників, які прибували в Миколаїв у відрядження. Виробництво військових кораблів завмерло. Готелі - спорожніли. Запитайте в операторів чи хозяїв останніх: вони задоволені кількістю гостей? Хто з креативної індустрії іх мав би зараз заповнювати, хоча б на вихідні?

Театри. Бо мешканці області, та інших міст хочуть попасти наприклад в Миколаївській академічний український, знаний бренд. Вистава закінчується о півдев"ятої, можно ще по келиху вина. Ночувати треба залишатись в Миколаєві, але не у всіх є родичі. Але в касі театру їм послугу обє'днанного квитка з номером в готелі не запропанують.

Вперед маркетинг, а потім отримаєте гроші

Хто має виробляти новий по суті досугово-культурний продукт вихідного дня з відвідин Миколаєва, де два явних "магніта" - українській театр й зоопарк могли би сформувати основу пропозиції, а готелі, ресторани, музеї чи нічні - пляжні клуби, мюзік-холи, додати сервісу пропозиції. Так як у всіх вищенаведених закладах працюють миколаївці, з зарплатні яких і наповнюються міській бюджет, то відповід очевидно - місто. Але як сучасний міськвиконком зробить це, я не розумію. Хоча півтисячі фахівців, а деякі навіть у своїх посадах мають слово "координація", не вміють утворювати міські продукти на основі креативних проявів людей. 

Тільки не кажіть що треба створювати новий підрозділ чи агентство з розвитку. Треба в межах штатного розкладу департаменту економіки організувати створення міських послуг. Головне завдання: скооперувати підприємців з держслужбовцями закладів культури. Легко? Навряд. Але в результаті ми отримаємо більш сталий результат ніж коли зал комунального концертного залу арендує один знайомий підприємець з невідомої концертної агенції й загружає його на свій розсуд.

Чому львівській досвід нам не підійде?

У Львові першим товкачем й буксиром креативних індустрій виступив місцевий ресторанний бізнес. Один з найбільш досвідченних та освідченних, це по-перше.
Треба знати свої переваги. Піцерія на площі. чи кавярня у Львові на розі були й сто й пятьсот років тому, а люди відівідували це торгове місто найменше 2 рази на рік, як навіженні, на ярмарки. Тому багато гукати, зазивати людей у Львів не було потреби. Не можно забувати й те, що Львів - транспортний вузол вже як 150 років.
У випадку Миколаєва треба саме наші унікальні переваги брати до уваги. Я гадаю, що це кількість сонячних днів й клімат з водним простором. (Ау стратегічні сессії!)
Но поки туристична інформація про наш півострів по світу ходить у дуже обмеженних дозах, треба в першу чергу розраховувати на місцевих. Тільки не на їх шлунки. Фести їжі самі по собі не бувають "якорями" уваги, навіть в Одесі, де зазвичай гастрономія більш креативна. Тому важливо, щоб кооперація чи по-модному - колаборація виникала на міському урбаністичному фундаменті. Міста людство стало створювати задля більшого комфорту й щастя!
Що з цього сьогодні є в нашому місті?..

У той же час живуть й народжуються талановиті люди з ріку в рік з віку в вік. Щоб не їхали по світах, місто (мерія) повинна створювати умови для реалізації талантів саме тут. Щоб оркестри після гастролів "привозили" за собою слухачів, а художники, чи літератори - могли бесперешкодно отримувати поціновувачів на місцевих бієнале та книжкових форумах. Шахистам можно було б запрошувати прихильників на школи чи турніри. Міська інфраструктура на всіх гостях могла б заробляти. Й розвиватись. А так - самі собі послуги культури пропануємо.
В.Головченко.
Фото Д.Удовицького, Б.Головченко
PS
Перед тим як створювати якусь подію візьміть в Коледжі преси та телебачення учбовий курс "Інформаційні компанії з просування ідеї, товара чи персони".


Немає коментарів: