суббота, 30 декабря 2017 г.

"Душа Півдня" на острові


Сашу Діордієва в Миколаєві після початку війни на сході знають як дієвого волонтера. Яку тільки допомогу військовим та добробатам не відшукувала ця скромна людина. Сотні відряджень до зони АТО в "підшефні" підрозділи - мільони зібраних гривень допомоги збройним силам. А цього року Сашко, економіст за освітою, разом з побратимами по волонтерському агітпотягу "Труханівська Січ" - ГО "Коло-Медиа", ГО "Родини Героїв небесної сотні", АРР Причорномор'я" створили проект "Душа Півдня" по відкриттю на природі табору відпочинку та відновлення військових та їх родин. Подавали цей проект на конкурс з фінансування до одного міжнародного благодійного фонда. А коли відмовили - волонтерська команда вирішила все одно створити для обпалених війною таке місце релаксу.

Сотні книжок, десятки кінострічок вироблено тільки в США про долю ветеранів, які після війн важко повертаються до мирного життя. ПТСР - чи "в"єтнамський" сіндром - не чули про такий?.. Психологічна наука має декілька сталих практик, як реабілітувати психіку людини після участі в бойових діях. Все це занадто серьозно, щоб нехтувати цим.

В якісь час й вітчизняні волонтери побачили що для українців з АТО конче потрібна саме психологічна реабілітація. Звідти й проект Діордієва. Допомогу як завжи надали місцеві бізнеси та декілька психологів. Народна молва рознесла новину, що Олександр на морі робить кемпінг відпочинку.


- Хотіли на морському узбережжі Миколаївщіни відкритись, але густа забудова базами відпочинку, та відсутність вільної землі, змусила перенести пошуки до сусідів на Херсонщіну. В морі, навпроти курортного Скадовська є острів Джарилгач, найбільший з українськіх, за версією Вікіпедії. Це саме те місто, що нам й було потрібно. Дуже спокійне місце, майже зовсім без втручання людини, на відстані від нав"язливого галасу. Всі хто бував в нашому кемпінгу, а це біля ста людей за півтора місяця роботи, залишились вдоволені вибором міста розташування. А море, кожного дня радувало людей. Бачили б ви як були йому раді суворі хлопці з десанту, чи морської пєхоти?!


Але на початку літа все це було тільки мрія. Соціальний проект, за складністью навіть перевищує бізнесові. Потрібно за 300 км відвести будматеріали на берег затоки, потім морем дістатися до острова Джарилгач. Серед маслин біля джерела з питною водою -- розмістити табір, спорудивши екологічні бунгало від пекучого солнця та дощу. Робили самі ветерани та волонтери, місцеві допомогали.


Головний приз всіх, хто приїздив в цей кемпінг - релакс. Люди обпалені війною та "впіймавшіє" посттравматичний синдром на березі лагідного моря, серед тиші пляжу й малої кількості людей, по-справжньому відпочивали.

- Сюди кожен міг приїхати на добу - тиждень. Перші наші "відпочивальники" з ранку до ночі ще й були будівельниками нашого кемпінгу. - згадує Діордієв. Запитав про враження одного з перших відгукнувшихся, ветерана Юрія Пархоменка:

- Це природа! Серед суцільного морського пекла, на самому березі ХОЛОДНЮЧА РОДНИКОВА ПРІСНА ВОДА!!!

Це взагалі вражає). А ще - гарна рибалка, краби, ропани, креветки...


Перебування в таборі "Душа Півдня" знімало наявні проблеми, лікувало симптоми посттрамватичного синдрому. Ця іноваційна для України практика реабілітації була започаткована волонтером на волонтерській моделі. Спрямована на вирішення певної соціальної проблеми. Далеко не у всіх ветеранів є можливість провести час у родинному колі, а ще б пак на березі моря... Деякі приїздили сюди під час коротких відпусток, чи після ротації.


За всіма класичними ознаками: колективний характер, фокус на соціальну проблему літній табір який започаткува О.Діордієв - соціальне підприємництво. Він застосував для його втілення столько винахідливості, відданості справі, наполегливості, нестандартних підходів, що я зовсіс не розумію: хто б з держслужбовців зміг би це зробити... І це при тому, що для ветеранів, чи сучасних контрактників, членам родин - перебування в таборі було безкоштовним.


Кемпінг був дуже екологічним. І це также новий, високий стандарт організації досуга. В таборі було суворе обмеження на алкоголь, якого всі дотримувались. При тому, працювали соняшні панелі для перетворення енергії й була дуже смачна джерельна вода. Тому мандрівники з всього острова - сходились для підзарядки. А ще в табір по допомогу звертались місцеві лісники, та відпочиваючи, рибохорона. Хлопці з АТО на відпочинку допомогали всім.


Місцева влада вже пропанує організаторам кемпінгу на літо 2018-го арендувати не один, а два гектари заповідної землі на березі моря. Олександр бажає створити більше засобів для розваг. Знайомий водолаз запропанував відкрити школу дайвінга, а може ще які з"являться фішки. Колеги-волонтери кличуть в інших регіонах подібні кемпінги створювати, але душа Півдня може бути неповторна.

В.Головченко.
Фото Д.Удовицького.


Комментариев нет: