Ми живемо в часи, коли глибина думки вимірюється кількістю переглядів, а якість суспільно-політичного аргументу — вдало підібраним фоновим треком. Ласкаво просимо в реальність «простих рішень», де TikTok перетворився на головну політичну трибуну країни.
Здається, демагогія «пре» вже з кожного третього ролика в українському сегменті. Складні, болючі процеси намагаються спакувати у 15-секундний вірусний формат, пропонуючи суспільству ілюзію розуміння замість реальних відповідей.
Великий парадокс «диванного» лідерства
Раніше, щоб твою думку почули на рівні громади чи країни, потрібно було мати бодай мінімальний багаж знань, професійний бекграунд або репутацію. Сьогодні достатньо ввімкнути фронтальну камеру, зробити серйозне обличчя й впевненим голосом видати порцію маніпулятивного фастфуду.
- Складні реформи? «Та просто скасувати/посадити/розігнати!»
- Економічна чи енергетична криза? «Та просто перестаньте красти і включіть світло/роздайте гроші!»
- Управління містом чи державою? «Я вам за хвилину поясню, як усе вирішити, поки ці «чиновники» проводять свої наради».
Суспільство, виснажене роками важкої реальності, катастрофічно легко заковтує такі прості відповіді. Але прості відповіді на складні питання — це майже завжди брехня.
Підрив інститутів чи цифрова демократія?
Платформи коротких відео за своєю природою заточені під емоцію, а не під раціональний аналіз. І для нашої молодої демократії, яка лише вчиться переходити від ручного керування до системних правил, це несе кілька критичних загроз:
1. Делегітимізація експертності.
Коли фахівець дає сухе, але реалістичне пояснення (наприклад, чому реформа чи запуск мікромереж потребує місяців розрахунків), його відео не набирає охоплень. Натомість хайпує персонаж, який кричить: «Вони всі брешуть, я знаю вихід за 5 хвилин!».
Результат — тотальна недовіра до будь-яких інституцій.
2. Диктатура «лайку» над процедурою. Демократія — це баланс гілок влади, закони та інституційна пам'ять. TikTok-демократія вимагає миттєвої розправи. Якщо мільйон людей лайкнули відео з вимогою порушити закон заради «справедливості», це створює колосальний тиск, штовхаючи нас до охлократії — влади натовпу.
2. Диктатура «лайку» над процедурою. Демократія — це баланс гілок влади, закони та інституційна пам'ять. TikTok-демократія вимагає миттєвої розправи. Якщо мільйон людей лайкнули відео з вимогою порушити закон заради «справедливості», це створює колосальний тиск, штовхаючи нас до охлократії — влади натовпу.
3. Капсулювання у бульбашках зради. Алгоритми підсовують користувачеві те, що підживлює його страхи чи гнів. Суспільство розколюється на радикалізовані групи, які втрачають здатність до діалогу.
Звісно, оптимісти скажуть про «руйнування монополії на інформацію» та «партизанський контроль» з боку громадян, коли корупцію на місцях можна підсвітити одним роликом. Так, це ламає цензуру. Але коли цей інструмент стає заміною реальної політики, ми отримуємо ерзац-суспільство: замість участі в житті громади — лайк, замість розуміння процесів — репост демагога. Брати участь в реальних діях не всі блогери зголошуються.
Горизонтальна гнучкість чи управлінський фастфуд?
Останнім часом з'явився новий небезпечний тренд: під соусом «сучасної адаптивності» нам намагаються продати звичайний дилетантизм. Мовляв, навіщо нам ці довгі «мозкові штурми», робочі наради та стратегії? Треба діяти швидко, як у TikTok!
Тут криється найважливіший підміна понять. Ми переплутали швидку адаптивність із поверхневістю.
Справжня гнучкість — це коли професіонали ухвалюють рішення за хвилини без зайвої бюрократії, тому що вони мають роки досвіду за плечима і досконало знають систему зсередини. Це логіка кризового менеджменту, яка неодноразово рятувала наші міста й бізнес. Але в реалі "кризових менеджерів" - кіт наплакав, особливо в наших містах.
Натомість демагогія «простих рішень» — це коли дилетант пропонує зламати систему просто тому, що не розуміє, на чому вона тримається. Нам пропонують керувати громадами чи країною так, наче це підлітковий стартап: без розрахунків, на одному лише хайпі та інтуїції. Але якщо стартап у разі помилки просто втратить грант, то суспільство в разі «простого рішення» втрачає майбутнє.
Натомість демагогія «простих рішень» — це коли дилетант пропонує зламати систему просто тому, що не розуміє, на чому вона тримається. Нам пропонують керувати громадами чи країною так, наче це підлітковий стартап: без розрахунків, на одному лише хайпі та інтуїції. Але якщо стартап у разі помилки просто втратить грант, то суспільство в разі «простого рішення» втрачає майбутнє.
S&G.
Від редакції: TikTok не шукає істину, йому потрібна ваша емоція. Сучасний демагог — це не оратор на площі. Це людина з кільцевою лампою, яка продає вам ваше ж розчарування. Ми не маємо права формувати свій світогляд між танцювальними трендами та рецептами дубайського шоколаду. Пора припинити плескати в долоні кожному, хто навчився монтувати відео, і почати вимагати від «трибунних спікерів» бодай крихту логіки, фактів та відповідальності.
Чи 15 секунд — це вже межа нашої колективної концентрації?
Чи 15 секунд — це вже межа нашої колективної концентрації?
Немає коментарів: