На квітень 2026 року лінія фронту залишається відносно стабільною. Попри гучні заяви Кремля про «стратегічну ініціативу», реальна швидкість просування ворога вимірюється десятками метрів на добу.
Як ми неодноразово зазначали з початку повномасштабного вторгнення, війна — це не набір яскравих заголовків, а виснажливий процес управління ресурсами. Станом на весну 2026 року ситуація остаточно стабілізувалася у форматі високотехнологічної позиційної війни. Ключовим фактором перемоги стає не стрімкий прорив лінії фронту (який за поточних умов є малоймовірним для обох сторін), а економічна та логістична витривалість. Це і є сутність стратегії «Slow War».
Війна логістики: виснаження тилу (див. карту, блок 1)
Основний акцент бойових дій змістився з безпосереднього зіткнення на лінії фронту на знищення логістичного потенціалу супротивника.
Українська тактика: ми спостерігаємо системне та високоточне ураження російських радіолокаційних систем (РЛС) та залізничних вузлів. Це не хаотичні удари, а свідома деградація ворожої ППО та здатності перекидати резерви. Зниження спроможності РФ захищати власне небо відкриває коридори для глибших та болючіших ударів по їхній нафтопереробці та оборонних підприємствах.
Ворожа адаптація: РФ намагається відповісти масованими атаками по нашій залізничній інфраструктурі та енергетиці, намагаючись паралізувати логістику сил оборони. Це класична дуель на виснаження транспортних артерій.
Основний акцент бойових дій змістився з безпосереднього зіткнення на лінії фронту на знищення логістичного потенціалу супротивника.
Технологічний паритет: фактор безпілотників
2026 рік став роком остаточної домінації БПЛА на полі бою. Співвідношення використання дронів-камікадзе (FPV) та розвідувальних апаратів наближається до паритету, що кардинально змінює тактику. Кожен квадратний кілометр прифронтової зони перебуває під постійним наглядом. Будь-яке накопичення техніки чи живої сили ворога миттєво фіксується та уражається. Це робить класичні маневрені операції неможливими.
Економіка камікадзе. Україна нарощує виробництво власних далекобійних дронів та безекіпажних морських катерів. Це дозволяє нам вести війну на території ворога, підриваючи його економічний базис (нафтобази, порти Черноморського флоту), при цьому витрати на виробництво таких засобів є неспівмірними зі збитками, які вони завдають.
Вимоги до економіки: від «плитки» до «драйву»
Для виживання в умовах «Slow War» українська економіка має пройти фундаментальну трансформацію. Ми більше не можемо дозволити собі «декоративні» витрати типу перекладання плитки чи асфальту.
Пріоритет інфраструктури та ВПК: держава має інвестувати виключно в те, що працює на оборону: захищені виробництва, автономні енерговузли, мультимодальна логістика. Кожна витрачена гривня має працювати на мобільність та захищеність. Це не про нові бордюри, а про підземні виробничі потужності, захищені енерговузли та логістичні хаби.
В умовах ворожих ударів по енергосистемі, економічна стійкість Миколаєва чи Одеси залежить від здатності міста функціонувати в режимі «острова» (локальна генерація, власні системи фільтрації води).
Децентралізація та адаптивність: економіка має стати мережевою. Малі та середні підприємства, які здатні швидко адаптуватися до змін та виробляти компоненти для ВПК, мають отримати максимальну підтримку та спрощення регуляцій.
Інститут репутації: прозорість та ефективність використання коштів стають критичними. Репутація України як надійного партнера є головним фінансовим активом, який забезпечує підтримку Заходу.
Військово-промисловий симбіоз (Dual-use)
В умовах вичерпання складських запасів Заходу економіка повинна інтегрувати цивільний сектор у воєнний. Замість гігантських заводів, які є легкою ціллю, — мережа малих майстерень. Це «розосереджена мануфактура», де приватні підприємства виробляють компоненти для дронів, РЕБ та засобів зв'язку.
Спрощення всіх регуляцій - обов'язкова. Для «Slow War» критична швидкість ітерацій. Держава має зняти бар’єри для інженерних стартапів, дозволяючи тестувати нові рішення безпосередньо на «передку».
Економіка «людського капіталу» та ветеранський ресурс
Оскільки війна затягується, ми стикаємося з проблемою дефіциту кадрів. Інтеграція ветеранів: це не благодійність, а економічна необхідність. Ідея «Логіки стійкості» як хабу для ветеранів тут є ключовою — перетворення бойового досвіду на управлінський та інженерний драйв.
Оскільки людей в нас менше, ніж у ворога, економіка має інвестувати в автоматизацію всього — від логістики на складі до систем автоматичного наведення.
2026 рік не принесе швидкої перемоги, але він може принести системну перевагу. Перемога у „Slow War“ — це перемога математики, логістики та технологій над варварською масою. Ми маємо перебудувати наше мислення та нашу економіку на рейки тривалої, технологічної та ефективної оборони. Лише так ми зможемо виснажити ворога швидше, ніж він виснажить нас.
С.Лиманов.
Немає коментарів: