З огляду на малу перспективу будь-яких неминучих проривів на полі бою у російсько-українській війні, боротьба за домінування дронів набуває дедалі більшого значення. Протягом минулого року Україна, схоже, повернула собі ініціативу у війні з використанням дронів завдяки ескалації кампанії ударів далеко за лінією фронту, яка успішно послабила російську військову машину.
Протягом більшої частини війни стратегія використання безпілотників в Україні була зосереджена на операціях ближнього та далекого радіусу дії, приділяючи менше уваги проміжним цілям. На практиці це означало акцент на тактичних ударах у зоні бойових дій на відстані до двадцяти кілометрів від лінії фронту, а також на гучних атаках на цінні цілі на набагато більших відстанях, понад триста кілометрів. Однак з перших місяців 2025 року докладається дедалі більше зусиль для розширення атак у середній смузі.
Українська ударна кампанія середньої дальності розрахована на ураження цілей на відстані від двадцяти до трьохсот кілометрів, включаючи військові склади, командні пункти, транспортні вузли, ракетні комплекси, радіолокаційні системи та засоби протиповітряної оборони. Головна мета — підірвати логістику вторгнення Путіна. Це означає порушення ланцюгів постачання, що обслуговують передові підрозділи російської армії, одночасно виснажуючи оборону та відкриваючи глибокий тил для атаки.
Аналіз відеозаписів, оприлюднених українськими військовими частинами, показує , що протягом дванадцяти місяців, починаючи з березня 2025 року, Україна завдала щонайменше 365 ударів середньої дальності, або по одному на день протягом року. Майже половина цих ударів була зосереджена на російських системах протиповітряної оборони, ракетних комплексах та радіолокаційних системах. Така стратегія цільового призначення підриває оборонні можливості Росії, створюючи умови для сміливіших авіанальотів.
Методичне знищення комплексів ППО в окупованих регіонах України протягом минулого року, вважається, допомогло створити коридори для далекобійних українських ударів по об'єктах виробництва зброї та енергетичній інфраструктурі всередині Росії. Іншими словами, удари безпілотників середньої дальності є важливим елементом далекобійної бомбардувальної кампанії України.
Український повітряний наступ середньої дальності не виграє війну. Однак це гарний приклад прогресу, якого досягає Україна, оскільки країна набуває більше досвіду у веденні бойових дій за допомогою безпілотників та відповідно адаптується. Українські командири явно сприйнятливі до нових підходів, тоді як інноваційна оборонна промисловість країни здатна визначати та розробляти необхідні технічні рішення для реагування на потреби поля бою, що змінюються. Варто також підкреслити, що хоча українські збройні сили все ще покладаються на міжнародних партнерів щодо деяких категорій озброєння, майже всі українські безпілотники виробляються вітчизняним виробництвом.
Війна між США та Ізраїлем проти Ірану нещодавно привернула увагу міжнародних ЗМІ до досвіду України у використанні безпілотників, оскільки країни Перської затоки прагнуть придбати українські технології безпілотників-перехоплювачів. У самій Україні перша у світі повномасштабна війна з використанням безпілотників продовжує розвиватися швидкими темпами, і обидва супротивники майже щодня впроваджують інновації. Хоча жодна зі сторін не змогла досягти вирішальної переваги, українська кампанія ударів середньої дальності дозволила Києву повернути собі перевагу. Завданням України зараз буде залишатися на крок попереду, поки Росія реагує.
Микола Бєлєсков — науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень та старший аналітик української громадської організації «Повернися живим».
Немає коментарів: