Є три пласти глобальних питань (і всі вони для нас важливі), в яких зафіксувались надважливі зсуви під час Конференції.
📌 Перший — це американо-європейські відносини.
Якщо у 2025 році виступ Венса на Мюнхенській конференції ознаменував характер всієї політики США щодо Європи на весь наступний рік, то виступ Рубіо — це явна спроба примирення з Європою (попри його поїздки до Словаччини та Угорщини).
Акценти його виступу на спільності історії, партнерства, викликів — це явна зміна через очікувану послабленість мага-трампістського вектору, що буде відбуватись упродовж 2026 року. Рубіо, попри завантаженість Венесуелою та Кубою, був чи не єдиним політиком, якого сприймають в Європі.
Але зміна, про яку говорю, не у факті заміни Венса на Рубіо — це прояв, а в зміні самої парадигми відносин. І її чітко зазначила Урсула фон дер Ляєн🗣:
«Я можу звернути увагу на цитату генерального секретаря НАТО: «Мрійте далі» (маючи на увазі тих у Європі, хто думає, що може захистити континент без участі США – ред.). Мій дорогий друже, існує не лише статус-кво або розкол і розруха. Між ними багато варіантів, і статус-кво не є задовільним ні для нас, ні для Сполучених Штатів».
Друга важлива цитата голови Європейської Комісії:
"Деякі межі перейдено, і їх уже не повернути"
'
Європа не зацікавлена у розриві відносин, але запущені процеси вже не підлягають можливості відкату, і це те, про що багато писав раніше: політика адміністрації США — це отримання короткострокових результатів з довгостроковими втратами. Тобто навіть поява Рубіо як знак примирення не відкотить те, у що вже інвестовано мільярди доларів, і те, через що Європа стресувала цілий рік.
📌 Друге — це масове зміщення європейського світогляду.
Абсолютною домінацією набули виступи про: суб’єктність, оборону, власну армію, ядерну зброю, зміну правил ЄС (відхід від одноголосних рішень), чітке визначення, що Європа на війні з Кремлем (визнання цього факту).
Уявити, що з трибуни Мюнхенського безпекового форуму, який має важливе символічне та ідеологічне значення для Німеччини, канцлер буде з повною відповідальністю говорити про ядерну зброю та автономну парасольку, — це було надважко декілька років тому:
«Ми робимо це не шляхом списання НАТО з рахунків. Ми робимо це шляхом створення сильної, самодостатньої європейської опори в рамках Альянсу»,
— сказав канцлер у своїй промові.
Це, до речі, як і виступ Урсули ф-д Ляєн теж відповідь від Європи на приїзд Рубіо, яка зводиться до «дякую, що Ви приїхали — ми цінуємо партнерство, ми партнери, але в нас власний шлях, який ми розпочали».
📌 Третє — це зміна тону (tone of voice) щодо перспектив та результатів завершення війни.
Якщо останні півтора року тон комунікації європейських столиць був відображенням певної безвихідності, то зараз цей тон коротко можна схарактеризувати заявами Каї Каллас:
«Ми висунемо вимоги Кремлю, на які той має піти. Жодної амністії військовим злочинцям з Кремля не має бути».
Також, європейська преса масово починає рясніти заголовками про слабкості Кремля: від вчорашнього прикладу на FAZ до The Telegraph «Україна може перемогти».
Тривалий час кремлівська інформаційна стратегія «непохитності» була успішною, але вагомі проблеми, в першу чергу в економіці, вже не дозволяють тримати цей образ недоторканим, і він сиплеться. А найстрашніше, чого боїться Кремль, — це те, що їх перестануть боятись, бо зміна пасивного страху на проактивні дії вищого порядку дійсно може привести Кремль до поразки.
І, може, ще зарано казати про Європу як про геополітичну океанічну акулу, але це вже не середземноморська сардина, яка тікає косяком риб від будь-чого, навіть власної тіні. Це вже як мінімум катран, що здатен відчувати кров.
Через такі зміни Кремль чекає ряд неприємних рішень упродовж 6 місяців. Підказка: вторинні санкції, тіньовий флот та спільне виробництво.
Мюнхен — це не про розмови, це про фіксацію того світогляду, якого нам тривалий час не вистачало, щоб підірвати здатності московії.
Немає коментарів: