Знаєте за що цьогріч Нобелівська премія з економіки?

Ілюстрація К.Большакової.

Якщо подивитись на офіційне формулювання, з яким присудили цьогорічну Нобелівську премію з економіки («за пояснення інноваційного економічного зростання»), відповідь має бути позитивною.

Вже традиційно Нобелівську премію отримали кілька вчених одразу: 79-річний Джоел Мокір, 69-річний Філіп Агіон, а також 79-річний Пітер Говітт.

При цьому половину премії (приблизно 600 тисяч доларів в грошовому вимірі) присудили Джоелу Мокіру «за визначення передумов сталого зростання завдяки технологічному прогресу», а іншу половину розділили між собою Філіп Агіон та Пітер Говітт «за теорію сталого зростання завдяки творчому руйнуванню». Якщо Мокір описує, чому технологічний прогрес можливий у певному суспільстві, то Агіон і Говітт моделюють, як саме цей прогрес відбувається у динамічній конкурентній економіці.

“Культура Зростання: Витоки сучасної економіки” (A Culture of Growth: The Origins of the Modern Economy) — це ключова праця економічного історика Джоела Мокіра, яка пояснює, що стійке економічне зростання (на відміну від короткотривалих бумів) стало можливим завдяки зміні культурних цінностей та інституцій, зокрема поширенню знань, технологій та інновацій як соціальної норми, що дозволило перейти від аграрного до індустріального суспільства, як це пояснюється на ресурсах та інших джерелах. Мокір стверджує, що саме культура, яка цінує винаходи, обмін ідеями та технічний прогрес, стала фундаментом для сучасної економічної революції, а не лише матеріальні фактори.

Якщо озирнутися на минулорічних лауреатів, складається враження, що нині премію дають за хороші книжки з економіки. Що насправді, може, не такий вже й поганий задум — бо треба нести просвітництво в маси, а не концентруватись на вузькоспеціалізованих аспектах, які розуміє десяток людей на планеті, та ще й у формі наукових статей, які прочитає максимально обмежене коло.

Цього року, схоже, маємо підтвердження. Бо Джоел Мокір — автор кількох цікавих книжок з, по суті, історії економіки в контексті економічного розвитку: The Gifts of Athena: Historical Origins of the Knowledge Economy (Дари Афіни: історичне походження економіки знань), The Lever of Riches: Technological Creativity and Economic Progress (Важіль багатства: технологічна творчість і економічний прогрес), A Culture of Growth: The Origins of the Modern Economy (Культура зростання: витоки сучасної економіки).

Звісно, схоже на певну кризу ідей, якщо премію дають історикам економіки. З іншого боку, систематизація знань — важливий елемент науки. Наприклад, важлива не тільки і не стільки інновація як така, скільки здатність її використати в реальному житті. А цьому багато в чому сприяють світоглядні та культурні чинники (конкуренція, свобода думки, відкритість до критики, наукові традиції, академічна спільнота тощо).

У книгах Мокіра (як і в книгах минулорічних лауреатів Дарона Аджемоглу та Джеймса Робінсона) пояснюється, чому одні нації змогли, а інші — ні, тільки в контексті інновацій.

Якщо ви читаєте багато академічних статей з економіки, то помітили, що технічна складова статей (моделі, дані) давно вже домінує над сутнісною (ідеями і теоретичною новизною).

Так от, Філіп Агіон та Пітер Говітт, власне, і займались тим, що створювали економетричні моделі, які пояснювали вихід нового продукту на ринок. Відзначимо, що на базі економічної теорії це пояснив ще Йозеф Шумпетер в 1940-х роках, себто ідея не так, щоб нова, але модель вийшла хороша, а сама стаття стала однією з топових в економіці.

Їх ідея «творчого руйнування» («creative destruction») — це такий собі базовий закон діалектики «заперечення», тільки в контексті інновацій. Загальна ж фабула не нова: старі технології в спробі виживання намагаються захистити себе і пробують не допустити нові технології. Свята інквізиція схвалює. Але еволюцію не спинити, тому (довели Агіон та Говітт) підприємці інвестують в R&D і створюють нову, кращу технологію, яка підвищує продуктивність, що, своєю чергою, робить стару технологію та фірму неефективною. У підсумку, старе стає неконкурентним і йде з ринку, а працівники переходять в інші галузі. І так, вони теж написали книжки. Наприклад, The Power of Creative Destruction (Сила креативного руйнування, 2021).

Чому це важливо для економіки:

Мокір підкреслює, що економічне зростання – це не лише про капітал чи ресурси, але й про цінності, які суспільство приділяє навчанню, винаходам та застосуванню нових знань. Саме ця «культура зростання» дозволила відбутися промисловій революції та подальшому стрімкому розвитку, роблячи інновації не випадковістю, а систематичним процесом, що лежить в основі сучасного добробуту.

Ю.Бугський.