Стоп грантів стало серйозним ударом для багатьох галузей, зокрема й технологічної. Протягом років USAID допомагало розвивати український хайтек, підтримувало стартапи, ІТ-компанії та ініціативи цифрової трансформації. А ще...антикорупцію та багато чого.
Нова адміністрація США свою передвиборчу політику втілює в життя, поки бюрократи "не розмили" переможний порив, тому ми маємо...
Що, терпіти, як дехто пропонує?
Ні. Ідеальний шторм для українців має слугувати сигналом: варто розраховувати на власні сили. І не...підсилювати ілюзії.
Почну з медіагалузі, де останні 30 років залишив деякий слід.
В Україні наявний кадровий ресурс може "закрити" 40-50 редакторських посад на всю країну. Ще раз! Людей що вміють та можуть якісно виконувати функції сучасних редакторів медіа маємо десь півсотні. А тепер у медіаландшафті представлено понад 3000 різних медіа. Відчуваєте скільки дилетантів з дебютантами впливають на мізки співгромадян.
А може вони тільки удають що роблять журналістику?
Таке питання правомірне. До того, ринкових передумов до такої величезної кількості видань не існує. Люди роблять що вміють, а інші удають, що споживають інформацію. Американська Агенція з міжнародного розвитку деякий час цю ілюзію підтримувала, як колись довгі роки підтримувала ніби демократичні медіа на росії. А вони й ніколи не полишали буди прислужниками імперіалістичним зазіханням тамошньої влади. Такі дивні шляхи декомунізації...
3 десятки вітчизняних університетів, яки типу навчають медійників по Україні теж далеко не тих фахівців випускають, що потрібні суспільству. По-перше, тому що понад 80% випускників тих "журфаків" у професію навіть не намагаються "пірнути". Дивна логіка: вчимося на журналіста, але за фахом не хочемо працювати. Відмазок - купа, але з кожного випуску декілька людей приходять до редакцій. Й...
Тепер про тих, хто залишається у професії. Переважна більшість вітчизняних журналістів - жінки. Емоційність контенту рік від року "зашкалює". Це, хай вивчають антропологи, але точно впливає на користувачів медіапродукту. Не дивуйтесь, що "мамське" виховання вплинуло на мобілізацію. Аналітичного жанру майже не видно. Навіть розслідування українські мають обов'язково супроводжуватись дефіле в кадрі, чи картинками в тексті. З цього випливає що дорослішати вітчизняна журналістика не поспішає. Позалишали купу суспільно значущих тем поза увагою. Відповідати на замовлення грантової пропозиції ми можемо, а далі - нащо ходити.
І це ми тільки трохи "колупнули" вади медійної галузі. Якщо дістатись менеджменту: зовсім смуток охоплює. Якісних менеджерів у вітчизняних медіа можна перелічити пальцями 2-х рук. Тут москальський "пилосмок" працював чверть сторіччя. А вітчизняні бізнес-школи скоріше ентомологів вчать, а не медіаменеджерів.
Ну а де ми - українські медіа молодці?
Це вперше чергу у вигадуванні нових технічних можливостей, тобто на стику технологій та креативу. Багато різних цікавинок з'являлось, IT широко застосовували.
Адаптивність - національна риса. Медіа вплинули на цей чинник багаторазово й продовжують транслювати вигадливість українців. Для війни вкрай важлива швидкість реакцій.
То варто замислитись (але недовго) як без додаткових грошей американців робити якісні медіа?
На поверхні - укрупнення колективів й жорстка спеціалізація з тісний співпрацею з вітчизняним бізнесом. Ті ж банки, що не знають куди прибуток останніх років інвестувати, мають поглянути на медіа, як ціннісних партнерів. Формати, яки тепер заходять в галузь найближчі роки можуть виявитись "золотими"! Варто ризикнути!
Все в нас має скластись. Тільки не треба скиглити та намагатись за старими рецептами діяти.
В Головченко.
Немає коментарів: