4 липня 1776 року в Філадельфії, ІІ Континентальний конгрес, демократичний представницький орган, проголошує декларацію незалежності. Автором цього документу був Томас Джефферсон, а редакторами були Джон Адамс і Бенджамін Франклін. Цікавий факт, що з 56 підписантів було 28 підписів адвокатів, 13 купців, 8 плантаторів і 7 представників інших професій. Хоча даний документ був декларативного характеру, щоб публічно заявити про незалежність США, хоча де-юре незалежність була отримана в результаті перемоги у війні за незалежність.
Декларація незалежності США передувала довга юридична, а потім військова боротьба за автономію і скасування здирницьких податків, яка переросла в війну за незалежність. За час між І і ІІ континентальним конгресом у майже всіх штатах було проголошено «біллі про права», які гарантували свободу слова, совісті, зібрання, недоторканості особистості і т. д. Це було важливим революційним кроком, що пришвидшило процес формування американської нації на основі найпрогресивніших ідей свого часу.
У вступній частині Декларації розповідається про природність людського прагнення до політичної незалежності; визнається, що підстави для досягнення такої незалежності мають бути достатньо вагомими та недвозначними. У преамбулі окреслюється загальна філософія такого явища як уряд загалом і пояснюється правомочність революції у випадку, якщо уряд порушує базові права підданих. У Декларації надається довгий перелік «неодноразових утисків та узурпацій», чинених британським урядом проти прав і свобод американських колоністів. Потому згадується про спроби колоністів привернути увагу британської влади до викладених проблем та про прикру відсутність реакції на ці спроби. Як висновок, Декларація містить твердження, що існують умови, за яких люди мають право змінити їхній уряд, що умови були створені внаслідок діяльності Великої Британії і що у зв'язку з цим колонії змушені відкинути свої політичні зв'язки з британською короною і перетворитись на незалежні держави. Декларацію підписано Президентом Другого Континентального Конгресу Джоном Хенкоком та п'ятдесятьма п'ятьма депутатами конгресу.
Однією з цілей даної декларації, була можливість вийти за рамки повстанців проти короля, на рівень боротьби за незалежність однієї країни від іншої. Це мало б сприяти укладення союзу з країнами Європи, які допомогли б боротися з могутньою Британською імперією. Як покаже майбутнє, ставка була абсолютно вірною. За допомогою Франції, Іспанії й Сполучених провінцій Нідерландів було виграно війну за незалежність, яка стала вступом на світову арену США.
Ідеї американської революції стануть популяризувати ідеї просвітницького підходу до влади, що сприятиме розгортанню у Європі: революції в Франції 1789 й Бельгійської революції 1790 року. На зміну абсолютиського підходу до влади приходять з часом демократичні й правові інститути з розподілом влади на три гілки
Немає коментарів: