вівторок, 17 листопада 2020 р.

Як президентці Санду змінити парламентську Молдову?




Мая Санду мусить домагатися дострокових парламентських виборів. Чим швидше відбудуться, тим більше шансів на те, що “на хвилі” тріумфу президентки Санду чимало голосів одержить її політична сила, проєвропейська партія “Дія і Солідарність”.
На перемогу 48-річної Маї Санду на президентських виборах у Молдові непогано попрацювали російські політтехнологи, що допомагали експрезиденту Ігорю Додону. Саме вони, подейкують, порадили своєму підопічному «наїхати» на молдовських заробітчан, які працюють на Заході. Додон слухняно «наїхав» — назвав їх «паралельним електоратом». Напевно, політтехнологи вважали, що така образа заробітчан, які у першому турі масово підтримали Санду, активізує «совкових» прихильників Додона: «Усі на вибори, долю держави маємо вирішувати ми, а не ті „паралельні“, що розбіглися по світах»… Активізація виборців справді відбулася, але не така, про яку мріяв Додон. Якщо у першому турі участь у голосуванні взяли близько 150 тисяч молдован, які працюють у країнах ЄС, то у другому — більше 250 тисяч. Понад 90% з них підтримали Санду, що й забезпечило її перемогу.
Загалом, кампанію Додона побудували на антиєвропейських і проросійських тезах. Мовляв, Санду буде слугою Заходу, доб'є за його наказом молдовську економіку, розірве відносини з Кремлем, обмежить використання російської мови… Санду також закидали, що вона є прихильницею об'єднання Молдови з Румунією. Вона відповідала: хоча сама проголосувала би «за», це має вирішувати народ. (За даними соціологів, зараз злиття Молдови й Румунії в одну державу підтримують близько 30% молдован). Перед другим туром прихильники Додона розповіли, що Санду планує, зокрема, закрити усі церкви й знизити пенсії, а замість військового параду 9 травня, на День Перемоги, провести у Кишиневі гей-парад…
Увесь цей «компромат» не спрацював. Зате головні тези кампанії Маї Санду молдованам «зайшли». Обрана президентка зосередилася на тому, від чого найбільше втомилися молдовани. А це корупція, невтішна ситуація у економіці й неефективна боротьба з пандемією коронавірусу. Під гаслом «Час добрих людей» Санду закликала співвітчизників разом будувати «функціональну державу» — без олігархів і корупції. Чому молдовани їй повірили? Насамперед тому, що, на відміну від Додона (який брав гроші, зокрема, від олігарха Плахотнюка, це відео той потім поширив у своїх ЗМІ), Санду з корупцією не пов'язана. Принаймні, про це немає жодної інформації, яка заслуговує на довіру. «Нічого вони на неї не мають, — розповів про Санду та її політичних ворогів один із молдовських експертів. — Єдине, що їй можна закинути, — не має чоловіка й дітей». Зате, за словами аналітика польського Центру східних досліджень Каміля Калуса, «у Маї Санду є погляди, що нетипово для молдовських політиків. Вона вірить у ліберальну демократію і правову державу».
Очевидно, молдовські виборці також оцінили реформаторські зусилля Маї Санду, яких та минулого року докладала на посту прем'єр-міністерки. Щоправда, особливих досягнень уряд Санду не мав. Коаліційний партнер проєвропейського блоку ACUM, Партія соціалістів Молдови (ПСМ) Додона, усі реформи старанно саботував. Урешті-решт, ПСМ домовилася з Демократичною партію Плахотнюка, ці політсили створили новий уряд, а Санду через кілька місяців урядування відправили у відставку… Тепер її обрали президенткою, однак на цій посаді реформувати Молдову набагато складніше, ніж на чолі уряду. Молдова — парламентська республіка, президентські повноваження там скромніші, ніж, наприклад, в Україні.
Так, якщо уряд подасть у відставку (наприклад, раптом розпадеться коаліція), президентка Санду може запропонувати парламенту кандидатуру нового прем'єр-міністра, — але тільки після її узгодження з парламентськими фракціями. «Злодії у парламенті бояться наших реформ», — заявила Санду після того, як звільнила торік крісло прем'єрки. У теперішньому парламенті більшість мають ПСМ і Демпартія. Сподіватися на те, що «злодії у парламенті» проголосують за той уряд, який заважатиме їм красти, було би вкрай наївно.
Що ж робити у такій ситуації Санду? Звичайно, домагатися дострокових парламентських виборів. Чим швидше вони відбудуться, тим більше шансів на те, що «на хвилі» перемоги Санду чимало голосів одержить її політична сила, проєвропейська партія «Дія і Солідарність» (ДіС). Теоретично, союзником Санду й ДіС у боротьбі за дострокові парламентські вибори може стати лідер лівої «Нашої партії» Ренато Усатий, який у першому турі президентських виборів посів третє місце. Цей успіх Усатий прагне зараз «капіталізувати»: на дострокових виборах міг би завести у парламент солідну фракцію, яка, можливо, увійшла би до майбутньої урядової коаліції… Утім, реалізувати план із проведення дострокових парламентських виборів Санду буде непросто. Проросійський Додон і олігарх Плахотнюк (зараз переховується за кордоном) чинитимуть таким намірам прозахідної президентки запеклий опір.


Немає коментарів: