неділя, 23 лютого 2020 р.

Культура буде такою, як навчать

Нарешті в дискурсі українських змін з'явилась культура. Точніше не сама індустрія, а освіта митців, яким завтра творити цю - українську культуру. Команда укрупненого міністерства культури, молоді та спорту привезла до Миколаєва стратегічну сесію "Мистецька освіта майбутнього" для південних та центральних областей. Зібрались управлінці культурної галузі міст, менеджери закладів мистецької освіти, вчителі, батьки.



Заступник міністра пані Ірина Подоляк надихаючі на якісну роботу учасників наголосила що хотілось би щоб саме дитина була в центрі уваги всіх закладів мистецької освіти - шкіл та коледжів, та щоб ми "більше вчились ансамблювати, бо забагато солістів в хорі". Пере тим, як робити реформи в галузі було вирішено "заміряти температуру" в регіонах. Більшість колег бачили друг друга в перше. Якісному фасилітатору Віталію Гліжинському знадобилось 3 вправи щоб почати "витягати" з сьогоднішніх по-своєму вмотивованих мистецьких освітян пропозиції. Попри сучасні тренди місцеві осередки культури залишаються інформаційно зачиненими. Для незгодних раджу спробувати зробити фото в залі музею, наприклад.
Як ведеться на кожному вітчизняному заході, по-перше, почали жалітись: того в нас нема, це - не вистачає, та все більш про матеріальне, та пальне. Про сенси почали говорити лише молоді батьки, які вже мають досвід організації альтернативних шкіл естетичного виховання для своїх малюків, навіть в малих містах.
Взагалі, нащо новоствореним ОТГ художні та музичні школи, бібліотеки?
Про це говорили більш впевнено саме управлінці культури, які з реформою децентралізації втрачають свою "керівну та координаційну роль", бо всі ці заклади повинні фінансуватись місцевими бюджетами. І це - загроза! Точніше, загроза в тому, що депутати селищної ради не побажають в наступному році "утримувати" - платити зарплатню вчительці музики в громаді, а вчителя художнього профілю там взагалі не було! Хто втратить?
В тому то й справа, що саме споживач культурного продукту в містах й селах повинен формувати запит на естетичну "їжу". Поки, більшість зголошується тільки на телевізійну (медійну), не завжди якісну культурну продукцію. Може вже зараз треба звертатись до місцевих медійників по допомогу, щоб разом організувати адвокаційні кампанії: врятуємо культурну середу!
Що з цим робити?
В тому числі виховувати в молодих, юних українцях вміння розрізняти та створювати культурний продукт. Нація ж талановита. Співаємо кожного свята, фотографуємо кожний смартфоном, граємо й творимо музику. Але таланти по всіх світах розлітаються. Символічно, що саме в переддень в Україну повернулись громадяни з Китаю, більшість - працівники культури, а їх на карантин не хотіли пускати місцеві селяни в Нових Санжарах! Чи то ворожа пропаганда створювала таку уяву?! Відомо, що саме культурними людьми важче маніпулювати, бо критичне мислення формується також під час естетичного виховання.
Взагалі розмова на стратегічній сесії хоч й вийшла нелегкою, але була дуже цікава та змістовна. Розгорілась міні-свара навкруги тези: є менеджмент соціокультурних закладів зараз, чи він тільки "на папері"? Представники недержавного сектору, та деякі молоді співробітники комунальних закладів були впевнені що "начальник клуба, чи директор музею" - це в українських реаліях зовсім не менеджер, а пристосуванець скоріш за все. На користь цієї тези свідчить кількість вітчизняних закладів ніби культури, де в 21-му сторіччі немає ані опалення, ані - каналізованих туалетів!
Ну а справжній менеджмент не шукає пояснень стану речей, а виправляє.
Здається, такі "авгієві конюшні" в царині культури ще вичищати! Стратегічні сесії ще відбудуться в Ужгороді та Харкові, потім зведена інформація стане в нагоді при реформі галузі, яка народжується в міністерстві, яке відтепер формує саме політику. Може вже досить працювати на ідеологію вже зниклої давно держави?
Мені трохи дивно було чути тільки про мрію директорів комунальних музичних шкіл - "забрати в нас платні послуги". Такі псевдоринкові відносини в нас! Бажання покласти на державу тягар фінансування культурної галузі довели бібліотекарів та музейників до мізерної зарплатні.
Приватними уроками музики чи малярства ми культурної нації не побудуємо, тільки окремих спроможних "витягнемо" на середній  рівень. А між тим, саме на Заході знаходить конкурентоздатні молоді художники, музиканти, хореографи, актори та музиканти. А могли б більш раціонально використати громадський капітал, який щорічно 30 років виділялись з наших податків. Без нової стратегії маркетингу вітчизняної культури не обійтись. Чи ми будемо й надалі готувати "скаутів"(початківців) для світової культури, чи вітчизняна сучасна культура буде стверджувати унікальне самодостатнє середовище?!
В.Головченко.


Немає коментарів: