понеділок, 16 грудня 2019 р.

Без “Юриста року” вже не обійтись

Багато галузей нашого життя шукають сучасні методи організації співіснування фахівців задля розвитку корпорації. Журналісти, адвокати, лікарі вчаться не тільки співіснуванню в гостроконкурентному полі, але й підвищують ефективність, все далі відходячи від командно-адміністративної моделі. Європейці допомагають, консультують, радять фаховим громадським радам, але процес йде дуже повільно. А тим часом в Миколаєві вже майже 10 років спостерігаю за розвитком професійного конкурсу відзнака “Юрист року Миколаївщини”. 13 грудня відбулась церемонія відзнаки за 2019-й рік.
Відкрито працюють, всі персони прискіпливо відбираються в рейтингу. Мотором програми ці роки є знаний в місті адвокат Максим Коваль.
Адвокат Максим Коваль зі студенткою Вікторією Батузовой.

Сьогодні ми вирішили розпитати його, як вдається в такій “важкій” тусовці нікого не образити, та надалі розвивати ринок юридичних послуг в обласному центрі.


- Максим Григорович, яким цілям служить конкурс “Юрист року Миколаївщини”?

- Ми перш за все хотіли відзначити фахові досягнення юристів. Зрозуміло, що за рік багато хто якісно виконую свої обов'язки, а в кожному колективі є ті, хто зарекомендував себе як найсильніший фахівець. Окрім цього, це демонстрація кар'єрного росту ти чи інших фахівців. В нас серед відзначених були вже студенти-відмінники, які згодом ставали найкращими фахівцями в своїй галузі. Тут радість ми розділяємо з викладачами, які готували багато років людину.

Завдяки чому вдається зберігати об'єктивність?


Подання максимально убезпечені від суб'єктивності завдяки думці декілька осіб, а то й асоціації фахівців, які “бачать картину з висоти” стану всього цеха. Наприклад, цьогорічний лауреат в номінації “Адвокат”, члена колегії Євгена Павловича було запропоновано від Національної асоціації адвокатів України, які високо оцінили його здобутки за минулий рік.

- Хто суб'єкт подання?


Насамперед це державні структури, такі як органи Національної поліції, Служби безпеки України, ДБР, судів та ін. які мають професійну інформацію та сприяють щоб цю корисну інформацію про їх колег, їх здобутки було донесено до широкого загалу, щоб надалі громадяни могли скористатися для захисту своїх прав. Тобто первинним “сітом” виступає як раз та державна або громадська структура, від якої подається номінант. Далі йде обговорення вже на раді “Юрист року Миколаївщини” до складу якої входять представники основних державних інституцій (управління юстиції, судових інстанцій, органів місцевого самоврядування). На засіданні ради вже остаточно визначаються лауреати.

- Чому в конкурсі присутня номінація присвячена співробітникам засобів масової комунікації?


Ми всі роки проведення відзнаки будуємо свої відносини на максимальній відкритості. Медіа нам в цьому активно допомагають, тому й було вирішено відзначати також найбільш дружніх журналістів, редакції. За роки конкурси це були й телевізійники, й співробітники сайтів та прес-служб.


-10 років тому ви хотіли бути “помічені” юридичною спільнотою? На що націлені конкурс?


До 1996р. Миколаїв був закритим, робітничим містом, в якому існувала досить вузька, закрита каста юристів. “Закрита” професія в закритому місті. Не завжди ставлення звичайних мешканців міста та області було позитивним до представників нашої професії саме через певну кулуарність нашого професійного цеху. Майже 10 років тому, коли народився задум цієї відзнаки, метою було зробити цех юристів більш відкритим та зрозумілим миколаївській громаді саме через заохочення юристів, які не тільки професійно виконують свої посадові обов'язки, а і популяризують професію, роз'яснюють новели законодавства, допомагають безоплатно громадянам. Сподіваюсь, нам вдалось підвищити імідж правника і “підняти” планку фахових вимог до юристів Миколаївщини. Ну а громадськість вже уважно придивляється за допомогою нашого конкурсу до конкретних прізвищ в середовищі юристів-практиків.
Професійне самоврядування якраз має на меті підвищення комунікації зі всіма стейкхолдерами. Випрацювання нових послуг та сенсів багато в чому залежить від обміну інформацій, думками та напрацюваннями. Потрібна й історична пам'ять, для тих хто приходять в професію, щоб були фахові орієнтири.
Розпитував В.Головченко.
Фото автора та В.Ентіна.


Немає коментарів: