субота, 13 липня 2019 р.

Нові дані ставлять під питання традиційні визначення «багатства» і «бідності»

Нью-Йорк, 11 липня 2019 року – Традиційне визначення бідності застаріло. Про це йдеться у новій доповіді, яку сьогодні представили Програма розвитку ООН (ПРООН) та Оксфордська ініціатива з дослідження бідності та людського розвитку (Оксфордська ініціатива). Нові дані як ніколи чітко свідчать про те, що поділ країн – чи навіть домогосподарств – на заможні та бідні є надто спрощеним.
Результати глобального Індексу багатовимірної бідності (ІББ) 2019 року проливають світло на відмінності між тим, з якими проявами бідності стикаються люди, і свідчать про значний розрив за показниками нерівності між країнами і між самими бідними людьми.

«Для того, щоб подолати бідність, необхідно знати, де саме живуть бідні люди. Їх можна знайти не лише у бідних кварталах чи селищах, вони можуть бути розкидані по всій країні, а подекуди можуть жити навіть у доволі благополучних домогосподарствах, – зазначив Ахім Штайнер, Адміністратор ПРООН. – У глобальному Індексі багатовимірної бідності 2019 року представлено детальну інформацію, яка стане в нагоді управлінцям, які ухвалюють рішення, для ефективнішого планування цільової політики».
Дохід є не єдиним показником бідності згідно з ІББ. Додатково було проаналізовано, з якими проявами бідності стикаються люди у сферах охорони здоров'я, освіти та рівня життя.

Цьогорічні результати свідчать про те, що понад дві третини тих, хто вважається бідними згідно з Індексом багатовимірної бідності – а це 886 мільйонів людей – живуть у країнах із середнім рівнем достатку. Решта 440 мільйонів живуть у країнах із низьким рівнем достатку. Як показують дані по обом групам, за показником середнього рівня доходів може приховуватися величезна нерівність у формах бідності всередині країн.

Наприклад, в Уганді 55 % населення стикаються з багатовимірною бідністю, що відповідає середнім показникам для країн субсахарської Африки. Проте у столиці країни Кампалі рівень ІББ становить 6 %, тоді як у регіоні Карамоджа сягає 96 %, тобто в деяких частинах Уганди спостерігаються найвищі показники серед країн субсахарського регіону.

Нерівність може існувати навіть під одним дахом. Так, у Південній Азії майже чверть дітей віком до п'яти років проживають у домогосподарствах, де принаймні одна дитина не отримує повноцінного харчування, тоді як інша харчується нормально.

«Необхідно зрозуміти – навіть коли йдеться про тих, хто живе у бідності, – що люди по-різному переживають злиденність. Чи достатньо в них їжі? Чи можуть вони ходити до школи? Лише коли буде чітке розуміння, політика в сфері зниження бідності може бути ефективною та дієвою», – каже Педро Консейсау, директор підрозділу ПРООН, що відповідає за підготовку Доповіді про розвиток людського потенціалу.

Нерівність існує також серед бідних. Результати глобального ІББ детально ілюструють численні відмінності у тому, як і наскільки сильно люди відчувають бідність. Рівень злиденності серед бідних надзвичайно різний: загалом, чим вищі показники ІББ, тим зазвичай більші відмінності у ступені бідності.

Результати також виявили, що діти потерпають сильніше, ніж дорослі. Вони найчастіше виявляються позбавленими найнеобхіднішого за всіма 10-ма показниками ІББ, потерпаючи через брак чистої води, санітарних умов, харчування або початкової освіти.

Ще більше вражає той факт, що по всьому світу одна дитина із трьох належить до категорії багатовимірної бідності; натомість серед дорослого населення бідною є одна людина з шести. Це означає, що приблизно половина людей, які зазнають багатовимірної бідності – 663 мільйони – це діти, причому найбільше потерпають найменші діти.

Проте нові дані свідчать також про позитивну тенденцію: ті, що живуть в найбільших злиднях, найшвидше долають бідність.

«Ми проаналізували дані по десяти країнам із середнім і низьким рівнем достатку й побачили обнадійливі свідчення того, що 40 % найбідніших швидше за інших долали свої труднощі, – зазначила Сабіна Алькіре, директорка Оксфордської ініціативи. – Ця тенденція серед малозабезпеченого населення сприяє зменшенню нерівності відповідно до кількох Цілей сталого розвитку».

Як свідчать дані, у цих десяти країнах 270 мільйонів людей залишили категорію багатовимірної бідності за час, що минув після попереднього дослідження. Такий прогрес відбувся значною мірою завдяки країнам Південної Азії: в Індії в 2016 році стало на 271 мільйон менше бідних людей порівняно з 2006 роком, а в Бангладеш кількість бідних зменшилась на 19 мільйонів з 2004 до 2014 року. В інших країнах відбулося менше за масштабами абсолютне скорочення бідності або ж не відбулося взагалі. У трьох африканських країнах, які досліджувалися, кількість бідних згідно з Індексом багатовимірної бідності зросла на 28 мільйонів. Це частково пов’язано з різким зростанням населення, що переважило показник зменшення бідності. Фактично, рівень бідності (якщо брати відсоток населення) знизився в більшості країнах.
Глобальний Індекс багатовимірної бідності 2019 року відображає детальну картину бідності у 101 країні і 1 119 регіонах, охоплюючи 76 % населення всього світу. Це дослідження виходить далеко за рамки простого аналізу доходів і додатково аналізує, з якими проявами бідності стикаються люди у повсякденному житті.


Немає коментарів: