неділя, 15 липня 2018 р.

Великий швед в Одесі

Ґуннар Берґдаль: «Найголовніше, чому ми можемо навчитися у Берґмана – це ніколи не припиняти боротьбу за художню та власну свободу»


Шведський кінокритик та режисер Ґуннар Берґдаль представив на ОМКФ-2018 фільм «Інґмар Берґман: Інтермеццо», присвячений 100-річчу Інґмара Берґмана «Це велика честь бути тут і говорити про Берґмана в його день народження. Тепер по всьому світу ми таким чином святкуємо продовження його життя.»

«Коли я працював директором Гетеборзького кінофестивалю, то вирішив запросити Берґмана в якості президента. Тоді мені всі казали, що це неможливо, адже він був абсолютно непублічною людиною. Проте, коли я все ж таки запитав його, то він погодився, але тільки за однієї умови: він ніколи не буде приїжджати на цей фестиваль»

«Ми стали друзями по кінематографу. Наші стосунки з ним будувалися саме на пристрасті до кіно». «На початку 60-х він хотів провести зйомки фільму «Дзеркало» у тихому місці на островах у Атлантиці, але продюсер одразу відповів, що це буде занадто дорого. Тоді я запропонував острів Форе, що знаходиться посеред Балтійського моря. Це місце ні на що не схоже. Там дуже спокійно й тихо. Йому там дуже сподобалось. Після використання локацій для зйомок, він там побудував власний будинок з кінотеатром, де оселився жити»

«Якби мені треба було обирати один фільм Берґмана, я б обрав «Персону». Це надзвичайно цікава стрічка. Коли ця картина вийшла її вважали повною катастрофою, вона була не успішною. Хто захоче дивитися фільм про німу актрису та ще й чорно-білий, тоді, коли вже з’явилися кольорові? Але ця картина – прекрасна катастрофа. Вона стала найбільш переглянутою шведською стрічкою у світі. «Персона» – це розбивання стін та кордонів у кіно»

«Було видавництво, яке публікувало все про Берґмана. Однак я не вірю, що він кращий автор, аніж режисер»

«Він казав: «Написання книг – це моя робота, кіно – це моя дружина, а театр – це моя коханка»

«Найголовніше, чому ми можемо навчитися у Берґмана – це ніколи не припиняти боротьбу за художню та власну свободу»

«Берґман дуже шкодував, що у кіно, на його думку, зарано з’явився звук (у 20-х роках). У своїх роботах він був зосереджений в першу чергу на картинці»

«Інґмару завжди було байдуже на критику, але він не був байдужим до акторів, адже вони дуже вразливі люди. Для людини, яка знімає кіно від серця, стосунки з акторами можна порівняти зі стосунками з дітьми. І коли хтось говорить щось неприємне про вашу дитину, то звісно ви дуже сильно реагуєте»


Немає коментарів: