четверг, 21 сентября 2017 г.

Журналіст стає письменником




За що люблю свою мандрівну професію? Журналіст приїздить в нове місто і може опинитись на несподіваній зустрічі. Цього разу були - Чернівці, та презентація 1-го роману "Евора" відомого вітчизняного журналіста Віталія Портникова. Після презентації у Львові на книжковому форумі, це була друга чи третя зустріч з читачами в регіонах. Чернівці, знане літературне місто. Тут працювали класики як української, так і німецької, румунської літератур. Цілий день йшов дощ, а ввечері в міській Ратуші зібрались поціновувачі слова. Дуже цікаво, але не одна з вікових груп не домінувала: було багато молоді та літніх людей. Всіх зібрал талант автора Портникова.
Віталій не був у статусі забронзовілого митця. Він розказав як пройшов дорогу до першого прозового роману у 50 років. А це були - читання багатьма слов'янськими мовами, сімейні традиції, навчання, та повсякденне публіцистичне служіння багато років.
Автор навіть прочитав вголос уривок, хоча казав що робив це вперше на публіці. Після цього багато хто зрозумів, що треба читати книгу, а потім про неї розмовляти, тому більше говорили про сучасну українську ситуацію.
Тут Портников почував себе як риба у воді. Цікаві були розмірковування відомого телеведучого про завдання громадського сектору. Віталій дуже аналітично розмірковував про перспективи. Поговорили про музику Кабо-Верде, та старопортугальській романс який чується зі сторінок "Евори", роману дії якого трапляються у сучасній Португалії. Головним героєм є хлопець з провінційного містечка, який шукає кохання і ще не зіпсований «буденщиною і законами» великих мегаполісів. А дівчина, в яку закохується юнак є «до мозку кісток» киянкою, тому стосунки у них не складаються. Проте, він не розчаровується і продовжує шукати свою другу половину… Він шукає щось своє, рідне, близьке, дівчину з такими ж цінностями. «Не дивно, що стосунки хлопця з киянкою спіткала невдача, адже великі мегаполіси формують у людей зовсім інші цінності… У великих мегаполісах люди думають про успіх, а не один про одного…», - додав журналіст. Декілька лагідних слів від В.Портникова отримали Чернівці, як згодом з'ясувалося - батьківщина його бабусі. Бувалий журналіст біля двох годин майстерно володів аудиторією, але це був взаємоприємний рух. Тільки пару відео операторів покинули зустріч завчасно. Містяни питали й питала. Я запитав де Віталій би бачив сучасний, як в Польші - еврейській музей Украіни? Він не вагаючись назвав Київ, як місто де сталась трагедія Бабиного Яру.








Закінчилась зустріч на тій ноті, що турбулентності нам не оминути. Популісти прийдуть, та підуть. Українці загалом вміло реагують на виклики, тому успіх нам має дістатись... Якщо ми ще навчимося жити під час гібридного миру, який слідом за війною підсовує нам з Півночі сусід. Не сумувати за чарами імперій запропонував Портников всім зібравшимся, та підписав декілька десятків примірників своєї книжки. Починаю читати.


В.Головченко, фото Ольгі Обершт.


Комментариев нет: