Зламаний сервіс: як "найпрогресивніша" пошта країни вчить клієнтів, що вони їй винні

Є стара бізнес-аксіома: клієнт завжди правий. Схоже, у відділі клієнтського сервісу однієї з найбільших поштових компаній країни цю фразу читали в дзеркальному відображенні.

 

Історія мандрів одного столу

Росія завдала удару по портовій інфраструктурі Миколаївщини: є загиблий та пошкодження трьох суден

 

Пошкоджене судно в одному з портів Миколаєва

Війська РФ завдали удару за допомогою БпЛА типу «Shahed» по портовій інфраструктурі Миколаївської області.


Унаслідок обстрілу загинув 48-річний чоловік. Ще одного 50-річного чоловіка із важкими пораненнями госпіталізовано до реанімаційного відділення.


Зазнали пошкоджень три цивільні судна, які перебували в портовій акваторії.

Цифрова деколонізація бізнесу: як розірвати технологічну пуповину з Москвою

Десять років тому підприємець, який ставив питання про походження софту на своїх серверах, вважався диваком або конспірологом. Сьогодні це питання виживання компанії. Бо кожен російський продукт у ланцюжку вашого бізнесу — це не просто програма, це відкритий канал, через який чужа держава може одного дня просто вимкнути вам світло.

Українська економіка й досі ходить у чужому взутті. Ми відвоювали землю, але не відвоювали інфраструктуру мислення: бухгалтерія на 1С, CRM на amoCRM, продажі через Bitrix — і так по всій країні, від welding-цеху до мережі кав'ярень. Це не дрібниця і не звичка. Це технологічна пуповина, яку ми чомусь досі не перерізали.

Експертність чи представництво? Чого насправді потребує місто від громадсько-експертної ради

У Миколаєві сформовано новий склад громадсько-експертної ради при виконавчому комітеті міської ради. З 49 кандидатів, що подалися, 25 обрано рейтинговим голосуванням. Бажаючих долучитися було чимало. Це свідчить про важливу річ: люди хочуть брати участь у розвитку міста.

Але після завершення виборів у публічному просторі виникли запитання. У соцмережах і коментарях лунають думки, що частина обраних членів маловідома широкому загалу, як і окремі громадські організації, які їх висували. Лунають дискусії і щодо того, чи відповідає професійний досвід окремих представників тим викликам, які сьогодні стоять перед міським управлінням.

Утім, найважливіше запитання звучить інакше.

Ваша дитина йде в перший клас не туди, куди йшли ви

Ви самі закінчували школу вже в цьому столітті. Пам'ятаєте той конвеєр: дзвінок, підручник, п'ятнадцять однакових парт і одна швидкість для всіх — незалежно від того, встигаєте ви чи ні. Хтось із вас нудьгував, бо матеріал давався легко. Хтось до ночі сидів за домашкою, бо клас рухався швидше, ніж встигав мозок. Знайоме відчуття?

Тепер ваша дитина йде в перший клас. І перше, що варто зрозуміти: школа, у яку йде вона, вже не мусить бути тією школою, в яку ходили ви.

Чому старий підхід більше не працює

Без білого шуму та рожевих окулярів: чому зараз потрібні медіа-навігатори, а не транслятори паніки

Ми втомилися. П'ятий рік війни, це наша реальність. На день буває більше 10 тривог. Це не метафора і не скарга, а факт, із яким щодня прокидається кожен містянин українського Півдня. Ми втомилися від нескінченного сповіщення «сирена», від гучних гасел, які не гріють батареї, і від анонімних Telegram-каналів, які продають тривогу заради охоплень.

Роками нам казали, що швидкість — це все. Хто перший запостив фото прильоту чи гучний заголовок, той і виграв. Але коли понад 86% українців сидять у соцмережах, а для кожного третього це єдине джерело новин, інформаційне поле перетворюється на токсичний шум. Прийшов час для дорослої розмови: нам більше не потрібен пафос. Нам потрібні чесність, контекст і практична користь.