Тепер ця конструкція розсипалася.
У 40 можна опанувати новий фах. У 60 — освоїти нові технології. У 70 — започаткувати блог. У 80 — стати популярним автором.
А соціальні мережі додали до цього ще одну дивовижну можливість: навчання перестало бути приватною справою.
Щось вивчив — і одразу показуєш світові.
Написав текст — отримав реакцію.
Опанував фотографію — знайшов аудиторію.
Вивчив мову — вийшов на зв'язок із тими, кого ніколи не зустрів би у власному місті.
Захопився історією — зібрав однодумців.
Замикається нескінченна петля:
навчання → нові люди → нові ідеї → нові заняття → нові люди → нове навчання.
Життя перестає бути дорогою з кінцевою станцією. Воно стає мережею.
Тепер про белетристику
Соцмережі дали письменникові те, про що раніше й мріяти не доводилося: мільярди готових сюжетів просто під рукою.
Люди добровільно діляться перемогами, розлученнями, мандрівками, конфліктами, провалами та дивними знайомствами. Причому часто навіть не здогадуються, наскільки вони готові як персонажі.
Раніше письменнику доводилося вигадувати героя. Тепер достатньо відкрити стрічку, а там купа сюжетів.
І найцікавіше — lifelong learning змінює сам тип цього героя.
Герой сучасного роману більше не зобов'язаний бути молодим.
Він може розпочати другу кар'єру у 52.
Закохатися у 67.
Вступити до університету у 58.
Запустити бізнес після виходу на пенсію.
Переїхати в іншу країну у 61.
Навчитися грати на саксофоні у 73.
І раптом виявити, що найцікавіший розділ його біографії тільки починається.
Оце і є головний оптимістичний висновок:
Освіта впродовж життя продовжує нас не біологічно, а сюжетно.
Вона не дозволяє біографії перетворитися на архів.
А соціальні мережі цей процес каталізують: вони постійно підкидають нові обличчя, нові світи й нові повороти долі.
Тож так: освіта протягом життя плюс соцмережі — це справді гримуча, але фантастична суміш.
Вона додає смаку життю.
А письменникам — роботи
G@S@C
Немає коментарів: