Рекомендую розмову з Volodymyr Kulyk про ситуацію з українською мовою. Про те, чи є відкат, чому дорослі переходять на українську, а в дитячому середовищі російська досі превалює.
1. Для держави й шкіл
По-перше, жорсткіше й послідовно виконувати мовний закон у школах. Українська має звучати не лише на уроках, а й на перервах. Порушення вчителями – це реально проблема й підстава для покарань.
По-друге, організувати підготовчі/адаптаційні програми для дітей, які не знають української, наприклад,тест при вступі, окремий рік/програма з посиленим вивченням мови.
По-третє, більше україномовних гуртків, секцій, середовищ поруч з домом, а не лише поодинокі ініціативи типу Пласту.
По-четверте, активніша підтримка української культури, йдеться про фільми, книжки, музика, щоб український контент був масовим і доступним.
2. Для вчителів
Налаштовувати весь освітній процес на українську. Вимагати відповідей українською на будь-якому предметі, не приймати виправдання "аби хоч щось сказав".
Створювати моду на українське в класі, які фільми дивимося, про що говоримо, що рекомендуємо дітям.
3. Для батьків
Не перекладати все на школу. Головне, якою мовою говорять у родині. Якщо вдома російська, школа сама не витягне.
Контролювати контент і середовище. Не "Маша і Медведь" бо так підтягнуло в ютубі, а свідомий вибір українських книг, мультиків, блогерів.
4. Для суспільства загалом
Чітко розрізняти, де ми маємо право вимагати українську (держслужбовці, продавці, вчителі, офіційне обслуговування), а де лише можемо закликати й переконувати (приватне спілкування, соцмережі звичайних людей).
Пам’ятати, що українська – це мова більшості самих громадян, і мовна політика це ще й про їхні права на обслуговування, освіту ... українською.
Немає коментарів: