Які уявлення про ментальне здоров'є ширяться Одесою?

Тиждень назад ми запустили анкетування з метою визначення актуальних потреб внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, осіб з інвалідністю та інших вразливих груп населення у нашій громаді. Паралельно ми проводили також опитування: «Очима громади: матриця уявлень про ментальне здоров'я».
За цей час анкетування пройшло понад 100 осіб за кожною з цих двох анкет. Для зручності аудиторії ми проводили як офлайн опитування, так і онлайн анкетування.

І ось наші перші результати:

Більшість респондентів — жінки, мешканки Одеси.
Психологічні труднощі (54% респондентів) на сьогодні залишаються одним із ключових викликів, з яким стикаються вразливі категорії. Проблеми з працевлаштуванням відмітили 31%, а відсутність якісної інформації про можливості підтримки — 21%.
70% респондентів відзначили, що їм не легко знайти інформацію про послуги, які вже існують у громаді.
Більшість опитаних зазначили, що для них найбільш зручними є комбінований формат заходів (поєднання онлайн та офлайн) або очні зустрічі. Людям важливо мати живий контакт, простір для взаємодії й підтримки в безпечному середовищі.
Щодо уявлень про ментальне здоров’я, найбільш поширеними твердженнями у суспільстві виявились: «Психолог нічим не допоможе» (39%), «Психолог – це для хворих / для психів» (35%), «Ходити до психолога – це тренд, який скоро мине» (33%).

Найбільш поширеними стереотипами респонденти назвали наступні: «Досить зайняти себе чимось – і все мине» (54%), «Треба зібратися – і все налагодиться» (39%), «До психолога ходять ті, кому зайнятись більше нема чим» (34%), «Треба справлятись самому, а не бігати по допомогу» (33%), «Дитина «вигадує» проблеми, в неї не може бути нічого серйозного» (33%) та «Психологи «промивають» мізки / колупаються у мізках» (29%).
У суспільстві найпоширеніших типовими фразами є: «Раніше ж якось справлялись, а зараз як навидумують і біжать до психолога» (51%), «Я сам собі психолог» (39%), «Я нормальна людина, мені психолог не потрібен» (37%) та «Зараз немає хороших спеціалістів. Тримісячні курси позакінчували – і вважають себе суперпсихологами» (35%). Ці вислови яскраво демонструють, як глибоко вкорінилися стереотипи і недовіра до теми ментального здоров’я у повсякденному спілкуванні.
З’ясувалось, що люди уникають звернення до психолога не тому, що не потребують допомоги — а тому, що їм соромно, страшно відкриватись і важко довіритись незнайомій людині (74%). 

Часто спрацьовує недовіра до фахівців, невпевненість в їх кваліфікації і досвіді (49%). Висока вартість послуг (49%) і глибоке переконання: «Я впораюсь самостійно» (43%) – теж вагомі бар’єри на шляху до фахової психологічної допомоги. Страх засудження оточенням, рідними, знайомими – за думкою 42% респондентів є серйозним стримувальним фактором.
Багато хто просто не розуміє (41%), як саме розмова з психологом, якась там арттерапевтична чи тілесна практика може призвести до якоїсь реальної зміни — у стані, у думках, у житті. Це ніби щось незрозуміле й далеке, тому й довіри мало.
У відповідях респондентів звучить багато вкорінених у суспільстві фраз, які продовжують стигматизувати тему ментального здоров’я. На кшталт: «Депресії не існує — це просто лінощі» (45%), «Не винось сміття з хати. Не ходи до психолога» (35%), «Якщо ти звертаєшся до психолога — ти псих» (33%). Часто можна почути й таке: «Усім зараз важко, не виділяйся» (32%) та «Нормальні люди до психолога не ходять» (31%). Саме ці установки найчастіше змушують замовчувати свої проблеми, відкладати звернення по допомогу «на потім», яке часто так і не настає.
Якщо ж людина все ж наважується звернутися по допомогу — для себе чи для когось із близьких — то найзручнішими форматами, за словами респондентів, є індивідуальні консультації (74%), арттерапевтичні заняття та тілесні практики (55%). Також серед популярних варіантів — онлайн-консультації (35%) та групові зустрічі, зокрема групи підтримки та тренінги (33%). Частина опитаних (22%) додає, що тематичні лекції та вебінари теж були б корисним доповненням.

Мета нашого опитування — не просто зібрати болючі точки, не лише окреслити стереотипи, міфи та стигму у темі ментального здоров’я. Ми не шукаємо підтвердження, що «все погано» — навпаки, ми хочемо побачити, куди можна рухатись, де є потенціал для змін.
Саме тому ми запитали у людей: які твердження ви б хотіли бачити нормою у своїй громаді? І відповіді надихають. Респонденти хочуть, щоб емоційна грамотність стала частиною навчання дітей і молоді (74%), щоб звертатися по психологічну допомогу вважалося звичною практикою (72%), а піклування про ментальне здоров’я — ознакою сили, а не слабкості (72%).
Також багато хто наголошує: ментальне здоров’я важливе не менше, ніж фізичне (71%). А ще — вірять, що ми здатні підтримувати одне одного й допомагати зберігати стійкість (38%). І це вже великий крок уперед.
На цій позитивній ноті ми не ставимо крапку. Навпаки, це тільки початок нашої спільної дороги до суттєвих змін. Наше дослідження триває. І ми запрошуємо доєднатися всіх охочих до нашої ініціативи. Ми віримо у силу громади, у здатність кожного й кожної впливати на культуру ментального здоров’я. Кожен голос – важливий, кожна відповідь – має значення!
Щиро дякуємо всім, хто вже долучився до нашого опитування — ваша відкритість і довіра дуже цінні для нас. Особлива вдячність ГО "Єдність Сердець України" за допомогу у проведенні анкетування. Разом ми робимо важливу справу для нашої громади!

Оксана Маєвська.

П.С. Усі дані, які ми публікуємо, знеособлені та використовуються виключно з інформованої згоди респондентів. Ми поважаємо приватність кожної людини, яка поділилися своїми думками, досвідом і переживаннями.